Під час проходження практики на території села Некрасове нам
довелося познайомитись і поспілкуватись з багатьма його жителями,
дізнатись багато цікавого про історію села і його фольклорні
скарби.
Ми звернули увагу на те, що тепер дуже важко
збирати фольклор у селі. Основна причина в тому, що старих жителів,
які дійсно знають велику кількість давніх пісень, з кожним роком
все менше. А молодь не зацікавлена у збереженні історичної і
фольклорної спадщини.
Наші інформатори, більшість із яких – люди похилого віку, з
розумінням поставились до нашої роботи і чим могли нам допомагали.
Ми дуже вдячні їм за це.
Проаналізувавши зібраний матеріал, ми дійшли
висновку, що у Некрасові переважають здебільшого ліричні пісні
родинно-побутової тематики. Історичних пісень, на жаль, майже
ніхто не пам’ятає.
Перешкодою в збиранні матеріалу стало те, що деякі пісні вілтворені
лише частково, бо старенькі бабусі їх не пам’ятають, дуже часто
плутають різні пісні між собою.
Варто звернути увагу на сільські таланти. Серед
них не можна не згадати учасників Некрасівського ансамблю “Червона
калина”, а також місцеву поетесу Бирюк Г.Я., яка на жаль не
друкується.
Час, який ми провели в селі, минув не даремно, ми відкрили для
себе нові бачення.
1.Календарно – обрядові пісні
а) Величальні Колядки
Своє перше інтерв'ю про те як проходили новорічні
і різдвяні свята в селі ми записали від жительки села Некрасове
Картишової Ганни Йосипівни:
«Ще дитиною пам'ятаю як з нетерпінням чекали ми Різдво та Новий
рік і ті дійства, що були пов'язані з цими святами.
6 січня мати готувала 12 пісних страв, кутю, узвар. Зваривши
товчену пшеницю, мати приносила з сараю сіно, підкладала його
під скатертину з кутею і ставила на покутті. В цей час батько
вносив «дідуха» і теж ставив на покутті як символ нового врожаю
та багатства. В цей день нічого не їли, аж поки не з'явиться
на небі перша зірка. І тільки тоді вся сім'я сідала за стул1.
(«Боже сохрани десь заночувати в цю ніч, цілий рік блукатимеш
по світу»). Кутю перемішувати з медом і коштували2 першою з
усіх страв. Адже пшениця символізує вічність, а мед – багатство
і здоров’я. Ще мати казала, що навіть мертві приходили вечеряти,
тому для них завжди були вільні місця, а столі – кілька ложок.
Магічну силу мав і різдвяний хліб. Він протягом всіх свят стояв
на столі, символізуючи сімейний добробут. Засушений окраєць
зберігали і вперше виходили з ним в поле. А кутю сипали через
рукав курам – «на приплод та щоб неслися добре».
Цього ж вечора ми мали нести вечерю своїм хрещеним, а вони в
свою чергу, обдаровували нас. А з появою зірки на небі діти
та молодь села збиралася гуртами і шли по хатах колядувати.
Бувало підійдемо до вікон і в один голос: «Дозвольте поколядувати!».
Господар запрошує нас до хати
В нашому репертуарі були різні колядки: як до кожного члена
сім'ї так і для всієї родини. Ось деякі з них:
№1
Колядин ,колядин,
Я у батька не один.
По коліна кожушок,
Дайте, дядьку, п’ятачок!
А п'ятак не такий ,
Дайте, дядьку, золотий!
№2
Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця.
А без меду не така –
Дайте, дядьку, п’ятака!
Як не дасте п’ятака-
Стане хата сторчака.
Як не дасте п’ятачину -
Візьмемо вола за рога,
А кобилу за чуприну.
Та й поведу на точок,
Дайте, дядьку, п’ятачок!
№3
Колядую, колядую,
Ковбасу чую.
Дайте ковбасу, додому понесу.
Дайте другую – ще заколядую.
У дядька, у дядька
Тітонька гладка –
Не хоче встати,
Ковбаси дати.
А дядько встав –
Ковбасу дав.
Обряд водіння кози.
А ще був такий обряд: парубки ходили з «звіздою» колядувати,
серед їхнього гурту був і береза, і міхоноша, і звіздар. Водячи
козу, співали таку пісню:
Щедрий вечір вам,
Ведем козу вам,
Ця коза у Москви,
З довгими кісьми,
З довгими ногами,
З крутими рогами.
Де коза туп-туп,
Там жита сім куп,
Де коза ногами,
Там жито копами.
Де коза рогом,
Там жито стогом.
Де не взявся вовк,
Та й за козу цап,
Тут коза впала,
Не жива стала.
Господиня щось шепне –
Коза й устане.
Господиня нагнулася щось шепнути на вухо, коза ногою дригнула,
шепнула вдруге на вухо, двома ногами задригала, шепнула втретє
– коза підхопилася, перетупує ногами).
Дайте цій козі
Мірочку вівса,
Коли того мало,
То ще й кусок сала,
Щоб наша коза
Весела була.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
А ось як описується звичай та обряди, що відбувалися
на селі під час зимових свят в творі місцевого етнографа Тимофія
Васильовича Сенченко “Межами і чорториями”:
“Побутові звичаї береглися тут ретельніше, ніж інших селах північної
України. Починаючи від різдвяних колядок, щедрівок, загіванок
аж до Водохреща не припинялися танки з водінням кози, драматизацією
“Царя Максимільяна”, ходінням “со звездою”. І кожен селянин
вважав за велику пошану до себе, коли до нього в господу ввалюється
юрба молодих хлопців і дівчат і колядують йому або коза утне
таку штуковину, що всі надривають собі печінки з реготу і за
ці витівки щедро обдаровується ватага колядників салом, ковбасами
і паляницями; це все зносилося на вечорниці вечерничній матері,
щоб влаштувати гулянку”.
З плином часу дещо забувається, щось з'являється нове. Виконуються
щедрівки і ті, що співали наші бабусі, і ті, що виникли в наш
час – сучасні. Ось деякі з них:
№4
Хто в цьому домі живе-поживає,
Того з Новим роком поздоровляєм!
бажаємо щастя всім в цьому домі,
Радості, успіхів в році Новому!
Дітонькам добре щоденно вчитись,
Щоб з похвалою школу скінчити.
Щастя дорослим, втіхи малечі,
Всім добрий вечір, всім добрий вечір.
(Бирюк Г.Я., 1947 р.н.)
№5
З добрим вечором дозвольте вас вітати,
Розвеселити, щастя побажати.
Щоб у вашій хаті килимами слало,
І масло , і сало щоб на кухні шкварчало.
Ще ми вам бажаємо вічно молодіти,
В злагоді й любові нам усім зажити.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям в Новий рік!
(Волошина Г.М., 1940 р.н.)
Посипалки
А вранці 14 січня молодь знову йшла від хати
до хати. Але це були тільки хлопчики, бо вважалося, що жінки
не приносять щастя в цей день до оселі. Кожен із них ніс мішечок,
в якому були пшеничні зерна. Вони сіяли зерна по хаті, примовляючи:
№1
Сійся, родися, жито, пшениця,
Жито, пшениця, всяка пашниця,
Коноплі по стелю, льон по коліна,
Щоб у вас , хрещених,
Голівка не боліла.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
№2
Роди, Боже, жито, пшеницю,
Всяку пашницю,
На Новий рік, на щастя,
На здоров'ячко!
А ти , господарю, дай паляницю.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
№3
Житом, житом із долоні,
По долівці, по ослоні,
Засіваю в вашій хаті –
Будьте дужі і багаті !
Щоб збулося все нівроком –
З новим щастям , з Новим роком!
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
№4
Сію,сію, посіваю на всі чотири боки,
Усім вам радості бажаю на довгії роки.
Хай любов і щира згода живуть поміж Вами,
Будьте дужі і щасливі з вашими дітками!
Хай буде ваша хата радістю багата!
Хай красується добром, пивом, медом, ще й вином ,
Ще й смачними пирогами,
Ще й веселими піснями.
(Бирюк Г.Я., 1947 р.н.)
№5
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком Вас вітаю!
Щоб скотина водилася,
Щоб пшениця родилася.
Щоб нажали сто кіп жита,
Щоб сім’я була вся сита!
(Кртишова Г.Й., 1936 р.н.)
б) Веснянки
Одним з найцікавіших звичаїв, які святкувалися в нашому селі,
було закликання весни, яке супроводжувалося численними піснями,
іграми та хороводами. Про те які дійства відбувалися в давнину
в період виглядання весни Картишова Ганна Йосипівна розповідає:
“Бабуся завжди казала, що в день Господнього Стрітення зима
іде туди, де було літо, а літо - де була зима. Ще дитиною вона
з подругами вірили в те, що словом, піснею можна вплинути на
сили природи. І тому, “коли щука хвостом розіб'є лід”, дівчата
закликали весну, водили хороводи. Вона розповідала й те, як
з сусідськими дітьми з випеченими птахами в руках бігли на горби,
ставали на воротях, ходили за село виглядати весну, запрошували
її такими піснями:
№1
Ой ми зиму зимували, не співали,
Весни дождали – заспівали.
Повиходьте , паняночки,
Та заспіваєм весняночки!
№2
-Весняночко-паняночко,
Де ти зимувала?
- У лісочку на кленочку
Сорочечку пряла.
Сама пряла, сама ткала,
Сама й обілила.
Прийшла зима, прийшло літо,
Сама ізносила.
№3
Весняночка-паняночка
Та не хоче прясти.
Тільки ходе попід тином,
Де б сорочку вкрасти. Гу-у-у.
Крім хороводів, були ще й ігри, якими діти замовляли багатий
врожай. Всі ставали в коло, співали, промовляли й імітували
все те, про що йшлося в пісні. Однією з таких заклинальних ігор
була “Грушечка” :
№9
Ой вийду я за воротонька :
Свою грушку посаджу.
Ой вийду я за воротонька:
Свою грущку піділлю.
Ой вийду я за воротонька:
Моя грушка прийнялась.
Ой вийду я за воротонька:
Моя грушка вже така.
Ой вийду я за воротонька :
Моя грушка вже цвіте.
Ой вийду я за воротонька:
Моя грушка вродила.
Ой вийду я за воротонька:
Свою грушку обтрясу.
Ой вийду я за воротонька:
До милого понесу.
(Волошина Г.М., 1940 р.н.)
в) Русальні
“ Русальний великдень припадав у перший четвер після Трійці.
В цей день на кладовище поминали померлих: нехрещених, утоплеників,
тих хто наклав на себе руки – всі вони стали мавками або русалками.
Старі люди казали, що хоч русалки живуть у воді, але зовні дуже
красиві, стрункі з русявим або зеленим довгим волоссям. та в
людей ці водяні красуні викликали страх. Навіть дорослі боялися
цього дня ходити в ліс, на поле, ніхто не купався в річці, бо
русалки залоскочують насмерть:
№1
Ой ти, дівко – семилітко!
Одгадаєш сім загадок ?
Одгадаєш - моя будеш,
Не вгадаєш – чужа будеш:
А що грає – голос має?
А що плаче - сліз не має?
А що біжить без припону?
А що світить в ясну пору?
А що в'ється вкруг деревця?
А що горить без полум'я ?
А що росте без коріння?
-Хіба би я не дівчина,
Що я того не знала:
Скрипка грає – голос має,
Сокіл плаче – сліз не має,
Вода біжить без припону,
Місяць світить в ясну пору,
А хміль в'ється вкруг деревця,
Сонце світить без полум'я,
Камінь росте без коріння.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
Захистити від русалок міг тільки пучечок пахучої
трави: полин, любисток, лепех, якої вони дуже боялися. Тому,
що трава для хрещених дуже пахуча, а для нехрещених – смердюча.
На Русалчин великдень хати прикрашали зеленню, запашними травами.
А ввечері молодь із вінками з любистку і м'яти та з пучечками
полину йшла за село проводжати русалок до річки, співаючи:
№2
Проводили русалочок, проводили,
Щоб вони до нас не ходили ,
Та нашого житечка не ломили,
Та наших дівочок не ловили.
Перед ворітьми долина,
А в тій долині калина
Ой, там Галиночка гуляла,
Жемчуг – намисто обірвала.
Ой, туди їхав не любий,
Став з коника злітати,
Жемчуг – намисто збирати.
Не зсідай, нелюбий, з коника,
Не з тобою гуляла,
Намисто порвала.
Ой, туди їхав миленький,
Став з коника злізати,
Намисто збирати .
Збирай, збирай миленький ,
З тобою я гуляла,
Дороге намисто порвала.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н. )
№3
Ой, проведу я русалочку до броду,
А сама я вернуся додому,
Ідіть, русалоньки, ідіте,
Та нашого житечка не ломіте,
Та наших дівочок не ловіте.
Бо наше житечко в колосочку ,
А наші дівочки у віночку !
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
г) Купальські
№1
Ой на Івана, та й на Купала,
Там дівчинонька квіти збирала.
Квіти збирала, віночок плела,
Ой на Івана та й на Купала.
Ой світи сонце, світи та не грій,
Щоб мій віночок та й не згорів.
Щоб мій віночок живий зостався,
Щоб миленькому в руки дістався.
(Картишова Г.Й.,1936 р.н.)
№2
Наше Купайло із верби, з верби.
А ти, Іванку, ой прийди, прийди,
До нас Купайло тай оглядати,
Та Марусеньку ой цілувати.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
№3
Я всі тини поламала,
Шукаючи свого Йвана.
Шукаючи, питаючи,
Свого милого Івана.
А без милого Івана
Наша вулиця погана,
Прийде Іван на часочок –
Стане вулиця райочок.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
№4
Гори, гори ясно,
Щоби не погасло,
Щоби розгорілось,
Щоби засвітилось.
Ой летіло помело,
Через наше село.
Із соломи було,
Та й горить. (2)
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
№5
Допалили соломоньку,
Та ходімо додомоньку.
Гори, гори, Купайлочку,
В червоному багаттячку.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
№6
Заплету віночок, заплету шовковий,
На щастя, на долю, на чорнії брови. (2)
Та й пущу віночок на биструю воду,
На щастя, на долю, на милого вроду. (2)
Ой полинь віночку, прудко за водою,
На щастя, на долю, милому за мною. (2)
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
№7
Як купався Іван, доведеться і нам,
Як купався Мусій, доведеться усім.
Як купався Петро, та й упав у відро,
Як купався Денис, то на гілці повис.
Купала на Йвана.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
№2
Ой петрівочка минається,
Сива зозуля ховається.
Із соловейком прощається:
- Прощай, прощай, соловейку,
Бо вже вдвох нам не літати,
Бо вже вдвох нам не літати,
Жалібненько мені не кувати.
(Бирюк Г.Я., 1936 р.н.)
№3
Ой петрівочка минається,
Сива зозуля ховається,
Ой у садочок під листочок,
Під хрещатий барвіночок,
Під пахучий васильочок,
Під зелену діброву.
Де парубки збираються,
Там їх скрипочки валяються.
Де дівочки збираються,
Там васильочки валяються.
Уже петрівочка минається,
Зозуля кувати забувається.
Уже петрівочка минулася,
Зозуля кувати забулася.
Ячмені зажигаються,
Солов’ї щебетать забуваються.
Уже ячмені позажигались,
Солов’ї щебетать позабувались.
Уже петрівочка минається,
Сива зозуленька ховається
Під капустяний листочок,
Щоб не одмінився голосочок.
Під капустяне качаннячко,
Щоб не одмінилось куваннячко.
Да під лободу, да під зіллячко,
Щоб не одмінилося її пір’ячко.
(Волошина Г.М., 1940 р.н.)
№4
Та вже ячмінь колос викидає,
А соловейко голос покидає,
Та й вже є ячмінь колос та й викинув,
Соловейко голос свій покинув.
У ячмені колос наростився,
Соловейка голос вже змінився.
(Волошина Г.М., 1940 р.н.)
е) Жнивні пісні
Зажинкові пісні.
Коли жито дозріло, то господиня бере хліб і сіль, свічку та
іде в поле зажинати ниву. Вона жне серпом перший сніп пашні,
несе його додому і ставить під образами, де він і стоїть до
кінця молотьби. Пізніше цей сніп обмолочують окремо і зерна
з нього святять у церкві, а перед засівом змішують їх з насінням.
№1
Ой зажинки, господарю, зажинки,
Не так серпи, як женці,
Хорошії дівчата у вінці.
(Волошина Г.М., 1940 р.н.)
№3
Говорила нивка,
Щоб не боліла спинка.
Ні спина, ні голова,
Щоб була ціле літо здорова.
Ой жнися, загоне, жнися,
На мене не дивися,
Бо я женчик маленький,
В мене серпик тупенький.
(Шрамченко Г.П., 1941 р.н.)
Жнивні пісні
№1
Там у полі криниченька,
Навколо пшениченька.
Там женчики жали,
Золотії серпи мали.
Срібнії юрочки,
Що в’язали снопочки.
Добрі були женці –
Дівчата й молодиці.
Дівчата – косаті,
А хлопці – вусаті,
А молодиці – білолиці.
А вже сонце котиться,
Нам додому хочеться.
Наш пане, наш,
Нам додому час!
А вже сонце у пшениці –
Пускай, пане, молодиці.
Наш пане, наш,
Нам додому час!
А вже сонце під токами,
Пускай, пане, з парубками.
Наш пане, наш,
Нам додому час!
(Шрамченко Г.П., 1941 р.н.)
№2
Наша мати дома домує,
Нам вечеройку готує.
Матінка столи застилає,
Своїх женчиків дожидає:
“Йдіть женчики вже з поля,
Вам вечерять вже готово.”
(Волошина Г.М., 1940 р.н.)
№3
“Ой чиє ж то поле,
Що довгії гони?”
“Ой то того ж козаченька,
Що чорнії брови.”
“Ой чиє ж то жито,
Колос похилився?”
“Ой то ж того козаченька,
Що ще й не женився.”
(Волошина Г.М., 1940 р.н.)
№4
У неділю п’ю, п’ю,
Понеділок сплю, сплю,
А в вівторок снопів сорок
Пшениченьки жну, жну.
В середу возила,
В четвер молотила,
В п’ятницю віяла,
В суботу міряла,
У неділю продала,
З хлопцями пропила.
Слава тобі, Господи,
Що до діла довела.
І до діла не я,
І до роботи не я –
З хлопцями погуляти
То й охота моя.
(Волошина Г.М., 1940 р.н.)
Обжинкові
“До середини серпня звичайно закінчувалися жнива пшениці, що
супроводжувалося певними обрядами. Коли дожнуть до кінця, то
залишають на полі декілька незжатих колосків пшениці, із яких
зв’язують “спасову бороду” повернуту колосками до низу. Потім
плетуть вінок, надівають його на голову одній із дівчат і йдуть
по селу вітати усіх із закінченням жнив. Несуть “бороду”, прикрашену
стрічками, при цьому кажуть: “Жито обжали, серпов не ламали.”
Бажають один одному: “Дай Бог і на другий рік жати жито і приносити
вінки.” Господарі, які закінчили польові роботи, несуть пшеничні
вінки до церкви і святять їх. Змоченими у святій воді зернами
засівають озимі поля.” Ось які пісні виконувались при цьому:
№1
Дожин
Недалеко до межі,
Варенички у діжі.
Ой нумо, припильнуймо!
Як не будем пильнувать,
Так тут будем ночувать.
Ой нумо, припильнуймо!
По чотири і по п’ять,
Вже варенички киплять.
Ой нумо, припильнуймо!
Несемо віночок з золота –
Ой не з золота – з кропиви,
Бо ще ми горілки не пили.
Кінець нивочці, кінець, - 2 р.
Будемо плести вінець.
Уберемо дівку, - 2 р.
Будем пить горілку.
А з дівки на бабу, - 2 р.
Напоїмо громаду.
(Єрьоменко М.Й., 1931 р.н.)
№3
Вінок
Котився віночок по полю,
Просився женчиків додому:
“Ідіть, женчики, додому,
Занесіте мене в стодолу,
Положіте мене в сторону,
Ой, то я пойду на ниву.
А мені на ниві – година,
Ой, а мені в стороні – гостина.”
“Одчиняй нам, пане, ворота,
Несемо віночок з золота,
Ой не з золота – з кропиви,
Бо ще ми горілки не пили.”
(Єрьоменко М.Й., 1931 р.н.)
№4
В дорозі
Бувай здорова, нива,
Сто кіп жита вродила.
Вийди, господарю, вийди,
Не маєш од нас кривди.
Пожали, пов’язали,
В копоньки поскладали.
Копоньки, як гороньки,
Снопоньки, як зороньки.
(Волошина Г.М., 1940 р.н.)
3.Молитви
Молитва ко Пресвятой Богородице.
Благо царя благая Мати Пречистая и Благословенная Богородице
Марие, милость Сына твоего и Бога нашего излей на страстную
мою душу и твоими молитвами настави мя на деяния благая, да
причее время живота моего без порока прейду и Тобою рай да обрящу,
Богородице, Диво, едина Чистая и Благословенная.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
Молитвы утренние
Прежде всего, встав утром, нужно произнести, совершая крестное
знамение: «Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Аминь.»
Затем нужно немного подождать, пока мысли и чувства придут в
нужный настрой, оставив все земное. И тогда произвести моменты
без поспешности.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
Тропарь кресту и молитва за отечество.
Спаси, Господи, люди твоя, и благослови достояние Твое, победы
на сопротивныя даруя, и твоя сохраняя крестом Твоим жительство.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
Молитва утренняя ко Пресвятой Богородице.
От сна востав, благодарю Тя, святая Троице, яко многия ради
Твоея благости и долготерпения не прогневался еси на мя, мниваго
и грешнаго, ниже погубил мя еси со беззаконьми моими; Но человеколюбствовал
еси обычно и в нечаянии лежащаго воздвиги мя еси, во еже утреневати
и славословити державу Твою. И нине просвети мои очи мисленныя,
отверзи моя уста поучатися словесем Твоим, и разумети заповеди
Твоя, и творити волю Твою, и пети Тя во исповедании сердечпем,
и воспевати всесвятое имя Твое. Отца и Сына и Святого духа,
ныне и присно и во веки веков. Аминь.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
Молитва на вхождение в новый дом.
Боже Спасителю наш, из воливый под сень Закхеву внити и спасение
тому и всему дому того бывый, Сам и нине зде жити восхотевшия,
и нами недостойными мольби Тебе и моление приносящая, от всякого
вреда соблюди невредимы, благословляя тех зде жилище, и ненаветен
тех живот сохраняй. Аминь.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
Молитва на сон грядущий.
Во имя Отца, и Сына, и Святого Духа. Аминь
Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, молитв ради Пречистыя Твоея
Матаре, преподобныхи богоносных отец наших и всех святых, помилуй
нас. Аминь.
Слава Тебе,Боже наш, слава Тебе.
Царю небесный, Утешителю, Душе истины, иже везде сый и вся исполняяй,
Сокровище благих и жизни Подателю, прииди и вселися в ны, и
очисти ны от всякия скверны, и спаси, Блаже, души наша.
Святый Боже, Святый Крепкий, Святый Бзсмертный, помилуй нас.(3
раза)
Слава Отцу и Сыну и Святому Духу, и ныне и присно и во веки
веков. Аминь.
Пресвятая Троице, помилуй нас: Господи очисти грехи наша; Владыко,
прости беззакония наша; Святый, посети и исцели немоще наша,
имене твоего ради.
Господи, помилуй (3 р.)
Слава и ныне:
Отче наш, Иже еси на небесах! Да святиться имя твое, да придет
Царствие твое, да будет воля Твоя, яко на небеси и на земли.
Хлеб наш насущный даждь нам днесь; и остави нам долги наша,
якоже и мы оставляем должникам нашим; и не введи нас во искушение,
но избави нас от лукавого.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
Молитва ангелу хранителю
Святий Ангеле, пресвятой окаянной моей души и страстной моей
жизни, и не остави меня грешного, ниже отступи от меня за невоздержания
мое. Не даждь места лукавому демону обладати мною, насильством
смертнаго сего телесе; укрепи бедствующую и худую мою руку и
настави мя на путь спасения. ей, святый Ангеле Божий, хранителю
и покровителю окаянныя моея души и тела, вся мне прости, еликими
тя оскорбих во вся дни живота моего, и аще что согреших в прешедшую
ночь сию, покрый мя в настоящий день, и сохрани мя от всякого
искушения противнаго, да ни в крем гресепрогневаю Бога, и молися
за мя ко Господу, да утвердит мя в страсе своем, и достойна
покажет мя раба Своея благости. Аминь.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
Молитва ко святым ангелам.
Вонми молитве моей, и посли ангела хранителя души моей и телу,
да тем наставляем, избавлюся от всяких врагов видимых и невидимых
и сподоблюся получити твою милость со всеми ьт века тебе благоугодившими:
яко Ты еси Бог наш, и к Тебе прибегаю, и на Тя надеюся: аще
и согреших паче человек, но от Тебя не отступих, ни руку моею
воздех ко моиму богу. Тебе молюся, Господи Иисусе Христе,Тя
благословляю и Тебе поклоняюся от Троицы Единому, со Отцем и
Святым Духом, ныне и присно и во веки веков.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
Молитва ко Господу.
Господи Боже наш, еже согреших во дни сем словом, делом и помышлением,
яко Благ и Человекоюбец прости ми. Мирен сон и безмятежен даруй
ми, Ангела Твоего хранителя пошли, покрывающа и соблюдаща мя
от всякого зла, яко ты еси хранитель душам и телесем нашим,и
Тебе славу возсылаем, Отцу и Сыну и Святому Духу, ныне и присно
и во веки веков. Аминь.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
Молитва общая преподобным.
Ведуще убо тя во истину и по смерти жива суща тебе припадаем
и тебя молимся: молимся о нас всесильному Богу, о пользе душ
наших, и испроси нам время на покаяние, да не возбрано прейдем
от знмли на небо, от мытарств же горыких, бесов воздушных князей
и от вечныя муки да избавимся, и Небеснаго Царствия наследницы
да будем со всеми праведными, от века угодившими Господу нашему
Иисусу Христу; Ему же подобает всякая слава, честь и поклонения,
со Безначальнным его отцем, и с Пресвятым и Благим, и животворящим
его Духом, ныне и присно и во веки.
(Картишова Г.Й., 1936 р.н.)
Ліричні пісні
Соціально-побутові
Козацькі пісні
№1
Скакал казак через долину
Скакал казак через долину,
Через германские края. 2 р.
Припев:
Ой люба, ты люба, ты любушка моя,
Если любишь – поцелуешь, милая моя.
Скакал он всадник одинокий,
Кольцо блестело на руке. 2 р.
Припев.
Кольцо казачка подарила,
Когда казак езжал на фронт.
Припев.
Она дарила-говорила,
Что через год буду твоя. 2 р.
Припев.
Вот год прошел – казак стрелою
В село родное прискакал. 2 р.
Припев.
Он видит – под горой избушка,
В избушке светит огонек. 2 р.
Припев.
А в той избушке мать-старушка
Что-то шепчет, говорит. 2 р.
Припев.
Напрасно ты, казак, вернулся,
Напрасно мучаешь коня. 2 р.
Припев.
Тебя казачка изменила,
Другому счастье отдала. 2 р.
Припев.
Он снял с плеча свою винтовку,
И в чисто поле поскакал. 2 р.
Припев.
(Бирюк Г. Я., 1947 р.н.)
№2
Стала хмара находить,
Став дощ накрапать.
Ой там збиралась бідна голота
До корчми гулять.
“Пили горілку, пили наливку,
Ще й мед будем пить.
А хто з нас, братця,
Буде сміяться,
Того будем бить.”
Ой іде дукач, іде багатий
Насміхається:
“Ой за що, за що бідна голота
Напивається?”
Ой беруть дуку,
За чуб, за руку,
Третій в спину б’є.
“Ой не ходи ж ти,
Привражий сину,
Де голота п’є!” 2р.
(Волошина Г.М.,1940 р.н.)
№3
Із-за гори-гор вилітав сокол. Гей!
А з-за хутора вилітало два. Гей! (2 )
Один одному драстуй не сказав. Гей! (2)
Один одного братом називав:
“Братік мой родной, де довго літав?” Гей!
“Літав же я там, де зелені жита, (2)
А в тому житі козака убито. Гей! (2)
Вже через ребро жито проросло! ”
(Івченко В.І., 1943 р.н.)
Рекрутські й солдатські
Їхали солдати із служби домой,
Єдуть по дорогє, стрів отєц1 родной:
«Здрастуй, мой синочок, як служба твоя?»
«Служба, слава Богу, закончилася.
Раскажи, папаша, як дома сєм’я?»
«Сєм’я, слава Богу, прибавилася.
Жена молодая закон змінила.
Закон змінивши, сина родила.»
Син батьку не слова, сідлає коня:
«Їдемо, папашо, їдем до двора».
Приїжджають к двору, стоїть мать, жена.
Мать стоїть з улибкой, жена во слезах.
Мать синочка просе: «Прости, син, женє!»
«Тебе, мать, прощаю, женє никогда».
Заблєстєла сабля в солдатской руке,
Скотилася головка з неверной жени.
«О, Боже мой, Боже, що я наробив?
Жену я зарезав, малютку всиротив.
Себе молодого в тюрму посадив. »
(Єрьоменко М.Й., 1931 р.н.)
На опущке леса старый дуб стоит,
А под этим дубом партизан лежит.
Он лежит не дышит, он как-будто спит.
Золотые кудри ветер шевелит.
А над ним старушка, мать его стоит.
Слезы проливая, сыну говорит:
«Когда ты родился, отец немца бил,
Где-то под Одессой голову сложил.
Я тебя взрастила, но не сберегла,
А теперь могила будет здесь твоя.»
(Бирюк Г.Я.,1947 р.н.)
Бувайте здорові, соснові пороги
Бувайте здорові, соснові пороги,
А де походжали мої білі ноги.
Бувайте, бувайте, та не забувайте,
Мене, молодого, щораз споминайте.
Споминайте мене хоч раз на деньочок,
А я вас пом’яну сім раз на часочок.
Спом’яніть ви мене у неділю вранці,
А я вас пом’яну у полатаній дранці.
Спом’яніть ви мене хоч коло обіду,
А вас спом’яну, як у поход піду.
Спом’яніть ви мене хоч коло вечері,
А я вас спом’яну в Херсонській губерні.
(Картишова Г.Й.,1936 р.н.)
- Ой, сосна, ты сосна
Ты зелененькая.
Ой когда ж ты сошла,
Когда выросла?
- Я весною сошла,
Летом выросла.
Под зеленым кустом
Стоя высохла.
Я сидела молода
Поздно вечером одна,
Зажигала свечку
Та з воску ярого.
Дожидала дружка
Разудалого.
И стучит и грючит,
Под окошком бьет.
- Я не вор, не злодей,
Не разбойничек.
Я пришел до тебя
Полюбовничек.
(Єрьоменко М.Й., 1931 р.н.)
Ой у лузі калина стояла. (2)
Ту калину дівчина ламала. (2)
Усіх хлопців вона чарувала,
Лиш одному нічого не шкодить,
Він до неї щовечора ходить.
“Ой, дівчино, лиця рум’яного,
Покохай ти, мене молодого”.
“Ой рада б я усіх вас кохати,
Та боюся козацької зради”.
“Не зрубав я у полі тополі,
І не зраджу тебе молодої.”
(Шрамченко Г.П., 1941 р.н.)
Ой там на горі,
Ой там на крутій,
Ой там сиділи
Пара голубів.
Ой там сиділи
Пара голубів.
Вони сиділи парувалися,
Сизими крильми обнімалися.
“Голубе ти мій, сизокриленький.
Я на вік твоя,
Ти мій миленький.”
“Голубко моя, сизокриленька.
Я на віки твій,
Моя миленька!”
(Картишова Г.Й.,1936 р.н.)
Гумористичні та сатиричні
Як служив же я у пана
Та першеє літо та й літо,
Заробив же я у пана
Курочку за літо.
А та курка – чубатурка
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.
Як служив же я у пана
Та другеє літо та й літо,
Заслужив же я у пана
Гусочку за літо.
А та гуся га-га, га-га,
А та курка – чубатурка
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.
Як служив же я у пана
Та третеє літо та й літо,
Заслужив же я у пана
Уточку за літо.
А та утя кря-кря, кря-кря,
А та гуся га-га, га-га,
А та курка – чубатурка
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.
Підкова.
Ішли Ісус Христс та святий Петро. Дивиться Ісус, а на шляху
підкова лежить.
- Підніми її, Петре, - каже Спаситель.
А той подивився на підкову і відповідає:
- Ото б усяке сміття підбирав. Нехай собі лежить, - та й піщов
собі далі. А Ісус нахилився, підняв підкову. А як минав базар,
то обміняв її на паляничку.
Ідуть вони далі. Вже й день минає. Бідкається святий Петро.
- Оце стільки пройшли. Хоча б якогось сухарика пожувати. Аж
живіт судомить.
А Ісус взяв, щоб Петро не бачив, та й кинув йому під ноги шматок
паляниці. Зрадів той, підняв і з’їв.
- Смачна, та мало. Тільки себе роздратував, ще дужче їсти хочеться.
Пройшли ще трохи. Ісус знову відламав шматочок паляниці й кинув
під ноги Петру. І так робив кілька разів. І кілька разів Петро
нагинався і хліб піднімав. А як уже наївся, каже йому Ісус:
- Ось бачиш, не хотів один раз за підковою нахилитися, то довелося
робити це десять разів.
(Бирюк Г.Я., 1947 р.н.)
7. Легенди та перекази
Переказ №1
З давніх-давен на поселення чи завоювання місцевості, де тепер
розташоване село Некрасове, прибув загін із 36 козаків на чолі
з отаманом Некрасовим. Цей загін оселився там, де тепер Некрасівський
луг, біля річки. Але згодом переселився на місце нинішнього
розташування села. А поселення отримало назву від прізвища отамана.
(Гаркавий В.І., 1955 р.н.)
№2
Старі люди кажуть, що в давні часи некрасівська місцевість являла
собою глухий густий ліс. Це місце було засланням для тих, хто
виступав проти царського уряду. Одного разу сюди прибув чоловік
на прізвище Некрасов, який заснував поселення. Від його прізвища
і назвали село Некрасове.
(Гаркавий В.І., 1955 р.н.)