програма

науково-практичного семінару

«Кредитно-модульна система

організації навчального Процесу»

1 - 2 липня 2004 року

імені Володимира Гнатюка

900-1000 – Реєстрація учасників науково-практичного семінару

1000-1300 – Перше пленарне засідання

Відкриття науково-практичного семінару

Кравець В.П. – ректор Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

Кредитно-модульна система організації навчального процесу як засіб забезпечення мобільності і конкурентоспроможності випускників вищих навчальних закладів.

Степко М.Ф. – заступник Міністра освіти і науки України

Особливості організації навчального процесу в умовах кредитно-модульної системи підготовки фахівців.

Козак Ф.В. – проректор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу

Реалізація основних принципів Болонської декларації при підготовці фахівців економічного профілю.

Колот А.М. – проректор з навчальної роботи Київського національного економічного університету

Розподіл освітньо-професійної програми підготовки фахівців за модулями та змістовими модулями.

Кравченко С.М. – керівник відділу Науково-методичного центру аграрної освіти Мінагрополітики

Планування навчального процесу в умовах кредитно-модульної системи підготовки фахівців.

Потап О.Ю. – доцент Національної металургійної академії України

Індивідуальна та самостійна робота студентів в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Грубінко В.В. – проректор Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

Специфіка кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищому педагогічному навчальному закладі.

Мороз І.В. – професор Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

Особливості формування програми навчання студентів та запровадження інституту кураторів індивідуальних програм

Загородній А.Г. – начальник навчально-методичного управління Національного університету «Львівська політехніка»

1300-1430 – Перерва

1430-1630 – Друге пленарне засідання

Формування системи забезпечення якості вищої освіти.

Бабин І.І. – завідувач кафедри Тернопільського педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

Про систему Європейських залікових трансфертних кредитів та їх впровадження у вищій освіті України.

Калиновська Л.Є. – начальник навчального відділу Київського національного торговельно- економічного університету

Забезпечення якості вищої освіти на стадії проектування.

Салов В.О. – начальник навчально-методичного управління Дніпропетровського національного гірничого університету

Запровадження інформаційних пакетів.

Сокол Є.І. – проректор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»

Особливості модульного навчання та тестового контролю знань в умовах КМСОНП.

Погорєлов А.І. – проректор Одеської академії холоду

Про особливості запровадження кредитно – модульної системи в навчальний процес.

Лисенко В.П. – проректор Національного аграрного університету

10.00-12.00 – Засідання круглого столу

«Проблеми впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу»

12.00–13.00 – Засідання робочої групи щодо доопрацювання проектів відповідних розпорядчих, нормативних та методичних матеріалів з питань педагогічного експерименту.

Підведення підсумків роботи науково-практичного семінару

«РЕАЛІЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ БОЛОНСЬКОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ»

Анатолій Колот,

проректор з навчальної роботи,

Київський національний економічний університет

Розглядаючи комплекс питань, у який спосіб має здійснюватися імплементація Болонського формату в освітню діяльність в цілому і в освітню діяльність по підготовці фахівців економічного профілю зокрема, хочеться поділитися досвідом Київського національного економічного університету (КНЕУ), нашим баченням щодо реалізації цього завдання.

Варто відзначити, що КНЕУ з перших кроків по приєднанню до Болонського процесу брав і бере активну участь у всіх заходах, що проводяться під егідою Міністерства освіти і науки України, зокрема у діяльності робочої групи. Наш університет є учасником педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу і немало вже зробив в організаційному, методичному та інституціональному плані.

Всю підготовчу роботу по приєднанню до Болонського формату ми розпочали з комплексного порівняльного аналізу системи освіти в провідних європейських університетах та власної системи освітньої діяльності.

Такий порівняльний аналіз з огляду на вимоги Болонської декларації дозволив нам відповісти на принципово важливі питання, а саме:

1) якими є наші конкурентні переваги і в чому вони полягають;

2) де ми не «дотягуємо» до кращих європейських взірців, в чому ми програємо Європі і де не маємо конкурентних переваг;

3) що маємо робити в інституціональному плані (кредити, модулі, інформаційні пакети тощо) та в плані щодо покращення змістових характеристик освітньої діяльності.

Як засвідчили результати аналізу, ми маємо певні конкурентні переваги, зокрема:

- значно кращу гуманітарну підготовку порівняно з багатьма зарубіжними ВНЗ і за будь-яких заходів щодо входження до загальноєвропейського освітнього простору не повинні її втрачати;

- ґрунтовнішою, глибшою, більш предметнішою є фундаментальна підготовка, яка закладає підвалини подальшої міжпрофесійної мобільності, створює передумови для високої конкурентоспроможності не лише на момент випуску фахівців, а й на тривалий час практичної діяльності.

Є й інші конкурентні переваги, але є й потреба удосконалення освітньої діяльності.

Невідповідності з освітою європейського формату залишаються досить суттєвими, тому й заходи щодо імплементації європейського досвіду, гармонізації національної і європейської освіти мають бути і комплексними, і багатими за змістом, і включати одночасно як зміни інституціонального характеру, так і змістового та науково-методичного.

Саме таким за структурою є план заходів по приєднанню до Болонського формату, що затверджений Вченою радою КНЕУ і нині успішно реалізується.

У себе в університеті ми не схильні стверджувати, що де-факто вже повністю доросли до європейських стандартів в освіті і приєднання, про яке йде мова, це справа суто формального характеру. Переконані, що за цілого ряду напрямів ми ще не вписуємося у Болонський процес, а по окремих — до останнього часу навіть здавали позиції, які мали до початку перебудовчих процесів (як це, наприклад, наукова робота).

Ми виходимо з того, що освітня діяльність відповідно до вимог Болонської декларації — це не тільки і не стільки рівні, модулі, експерименти, кредити, рейтинги. Це, перш за все, нова філософія освітньої діяльності, це нові принципи організації навчального процесу, це новий тип відносин між викладачем і студентом, це нові «технології» опанування знань, це унеможливлення репродуктивних методів навчання, це прозорість навчального процесу і ще багато іншого.

Чи не найсуттєвішим «вузьким місцем» у вищій економічній освіті залишається наукова робота і, перш за все, наукова діяльність викладачів. Для європейської вищої школи, звичайно кращої, яка формувалася упродовж декількох століть, завжди аксіомою було наступне положення: викладач має йти в аудиторію з власним науковим доробком, його лекція — це результат завершених чи виконуваних науково-дослідних робіт.

Нині в західному університеті середнього рівня важко знайти професора, який читає основні курси і не є активним дослідником, не друкується в провідних журналах світу. Якщо ж застосуємо до деяких наших керівників курсів західні мірки стосовно участі в наукових дослідженнях, то прийдемо до невтішного висновку: немалу частку дисциплін у наших вищих навчальних закладах викладають скоріше викладачі-методисти, а не активні науковці-дослідники.

Занепад науково-дослідної роботи, який стався з відомих причин, серйозно ускладнює досягнення європейських стандартів в освіті. Особисто переконаний у тому, що важливою складовою входження до єдиного європейського простору має бути пошук традиційних та нетрадиційних джерел фінансування науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах. Не можемо, не маємо права забувати про те, що сьогоднішні недоліки у науковій роботі викладача — це його завтрашні провали у педагогічній діяльності.

Очевидно настав час, коли в міру вирішення нагальних проблем матеріального заохочення викладачів маємо все більше коштів спрямовувати на наукові розробки за рахунок власних коштів вищих навчальних закладів. Ці ж кошти повернуться працюючим, творчим викладачам, які науково збагатять себе і навчальний процес, водночас покращать свій добробут.

Переконаний, що входження до єдиного європейського простору, досягнення конкурентноздатності, що відповідає європейським стандартам неможливе без комплексних заходів щодо упорядкування робочих навчальних планів, включаючи як змістову їх складову, так і структуру навчальної роботи. Не можна не зазначити, що саме у цій царині маємо немало невідповідностей між нашою практикою освітньої діяльності та західноєвропейською (і не тільки, оскільки таж сама практика має місце в Канаді, США, інших розвинених країнах), і яка пов’язана саме з кількістю навчальних дисциплін, обсягами навчального часу і його розподілом.

Маємо констатувати, що вища економічна освіта все ще не може позбутися одного з суттєвих недоліків, який складався роками — хибної тенденції до дроблення курсів, формування навчального плану не виходячи з інтересів студентів, а під конкретного викладача кафедри. Склалося так, що нині немало дисциплін навчальних планів підготовки фахівців напряму «Економіка і підприємництво» можна розглядати лише як розділ повноцінної навчальної дисципліни. За нашою оцінкою, біля 1/3 дисциплін навчальних планів підготовки економістів мають загальний обсяг 1,0 — 1,5 кредити, а біля 50% дисциплін мають кількість кредитів не більше 2-х.

Може виникнути і виникає питання: «А що поганого у тому, що ми маємо велику кількість дисциплін? Може це слід трактувати як наш позитив чи здобуток?!»

За нашою оцінкою надмірна кількість дисциплін, а по суті — це міні-дисципліни, явище, що має переважно негативні наслідки.

1. Кожна дисципліна повинна мати чітко визначений предмет, логіку викладання матеріалу. Це має бути матеріал системного характеру, це має бути система знань. Цієї системи знань за природою не може бути у міні-дисциплінах.

2. Міні-курс передбачає відповідну кількість годин, в межах яких знову ж таки за природою неможливо запровадити тренінгові технології, організувати виконання комплексних завдань.

3. Велика кількість міні-дисциплін це неминуче дублювання у викладенні матеріалу, це масові ситуації, коли один і той же категоріальний апарат розглядається у 3-х—4-х дисциплінах, до цього ж у різній інтерпретації.

4. Завелика кількість дисциплін і, перш за все, нагромадження тих, які слід розглядати як розділ повноцінного курсу призводить до перевантаження студентів і викладачів.

Нагадаю як виглядає навчальний план класичного європейського взірця. Студенти вивчають в рік, як правило, 10 дисциплін (по5 за семестр). Аудиторне навантаження на дисципліну — три години, отже тижневе навантаження складає, як правило, 15 годин. Навчальні плани в окремі навчальні роки, за нашими даними, містять максимум 6 дисциплін на семестр (на рік 12), отже максимальне тижневе аудиторне навантаження складає 18 годин.

Кількість кредитів, тобто трудомісткість навчальної діяльності в Європі за системою ECTS складає 60. Один кредит за європейськими мірками — це приблизно 36 академічних годин. За умови, що студент вивчає у європейських ВНЗ максимум 6 дисциплін за семестр, кількість кредитів у розрахунку на 1 дисципліну за нашою, вітчизняною методологією (1 кредит —54 години) буде складати близько 4,0. А тепер запитаємо себе чи багато дисциплін наших навчальних планів мають кількість кредитів у діапазоні 3,5—4?

Ще один напрям навчальної діяльності, який потребує підвищеної уваги в процесі підготовки до входження у єдиний європейський освітній простір — це удосконалення структури робочого часу як викладача, так і студента та наповнення якісно новим змістом різних видів педагогічного навантаження.

За останні роки у більшості ВНЗ України, які готують економістів, сталися позитивні зміни стосовно зменшення частки аудиторних занять. Водночас зросли обсяги індивідуальної та самостійної роботи студентів. Але маємо визнати, принаймні я і мої колеги з КНЕУ це визнаємо, що зменшення аудиторних занять далеко не завжди супроводжувалось і супроводжується якісним наповненням змісту самостійної роботи та контролю її результатів.

За нашими спостереженнями та оцінками студенти європейських ВНЗ значно плідніше працюють у ході самостійної роботи порівняно з нашими студентами, вони мають напружені індивідуальні завдання, які повинні виконати у ході самостійного опрацювання навчального матеріалу. Це і підготовка рефератів, есе, це і виконання робіт розрахункового характеру, це і підготовка доповідей, це і підготовка реферативних матеріалів з публікацій по тих чи інших проблемах і багато іншого. Роботи, що їх має виконати студент під час самостійної роботи, підлягають перевірці професором чи доцентом і захисту виконаних робіт під час індивідуально-консультативної роботи викладача зі студентом. Отже, самостійна робота має конкретний результат, вона підлягає перевірці, захисту і оцінюванню. З огляду на досвід зарубіжних ВНЗ маємо переглянути існуючу в наших закладах практику організації самостійної роботи, наповнити реальним змістом індивідуальну роботу викладача зі студентом.

Розпочинати цю важливу роботу маємо з розробки розгорнутих робочих навчальних програм дисциплін, де має бути «виписана» вся технологія індивідуальної та самостійної роботи студентів, як і інші складові роботи викладача і студента по окремо взятій дисципліні.

Важливою складовою навчальної діяльності була і залишається система оцінювання, діагностика знань студентів. Незалежно від входження до Болонського процесу ця проблематика для наших ВНЗ є актуальною, а з огляду на приєднання до вимог європейської спільноти її актуальність зростає на порядок вище.

У ході підготовки до приєднання до Болонського процесу стосовно оцінювання всім нам належить вирішити триєдине завдання:

1. Опрацювати найбільш доцільні підходи до діагностики знань студентів з урахуванням накопиченого досвіду у вищій школі України.

2. Опанувати систему оцінювання знань за шкалою ECTS тобто шкалою системи Європейських залікових кредитів:

3. Відпрацювати «технологію» взаємопереведення оцінок, що прийняті у вітчизняній практиці, до оцінок ECTS.

Друге і третє завдання носить «технологічний» характер, особливих складнощів щодо врахування вимог ECTS тут немає. Але було і залишається актуальним перше, головне завдання, — як досягти найбільш об’єктивного оцінювання, як зробити, щоб оцінювання виконувало притаманні йому функції і, перш за все, дві головні — контролюючу і мотивуючу.

Узагальнивши загальносвітові тенденції в системі оцінювання знань, у себе в КНЕУ ми розробили комплексну систему діагностики знань, яка враховує оцінювання як поточної роботи, так і підсумкову діагностику знань у формі іспиту.

Завдання, що виносяться у нас на іспит, мають узагальнюючий характер, дозволяють оцінювати рівень творчого, цілісного бачення курсу, уміння синтезувати отримані знання, використовувати їх для аналізу ситуацій та формулювання свого відношення до тих чи інших проблем.

Ще раз наголошу, підсумкове оцінювання, за нашим переконанням, має проводитися у формі іспиту. Для економічних спеціальностей це має бути аксіомою. Адже лише при підсумковому оцінюванні знань у формі іспиту маємо можливість перевірити усвідомлення глибинних засад щодо структури, змісту, логіки курсу, розуміння програмного матеріалу як системи знань та взаємозв’язків між змістовими модулями, уміння сформувати своє ставлення до певної проблеми навчальної дисципліни тощо.

З огляду на зазначене викликає сумніви правомірність пропозицій деяких наших колег щодо відмови від іспитів та заміни їх системою поточного модульного контролю.

В контексті входження до Болонського процесу маємо визначитися також з доцільністю збереження ряду усталених складових організації навчального процесу та внести зміни, що корелюють із загальноєвропейською практикою. Так, існує необхідність внесення змін і доповнень до Порядку ліквідації академічної заборгованості. Зазначу, що студенти західноєвропейських ВНЗ, як правло, мають право ліквідувати академічна заборгованість до наступної сесії та подовження терміну навчання.

Потребує критичної оцінки діючий порядок державної атестації. Якщо студент виконував упродовж чотирьох років вимоги державного стандарту, то яка потреба в додатковому контролі з боку ДЕК у його нинішньому форматі? Чи не доцільніше передбачити державний іспит при вступі до магістратури?

Набуття конкурентних переваг, прирощення якості освіти неможливе без активізації навчального процесу. Слід визначити, що вища економічна школа України ще не повністю позбавилася шкільних форм організації навчання.

У зв’язку з перебудовчими процесами в країні, зміною навчальних планів певний час ми мали проблеми з навчально-методичним забезпеченням. Бракувало сучасних підручників, посібників, навчальних видань для самостійного вивчення програмного матеріалу. У цей період (далеко не найкращий у нашій історії) склалася своєрідна педагогічна «майстерність», коли викладач змушений був диктувати зміст основних положень теми, а студент занотовувати цей зміст. Нині ситуація з навчально-методичним забезпеченням суттєво змінилася на краще. З абсолютної більшості дисциплін навчального плану ми маємо добротні, сучасні підручники, посібники, які підготовлені нашими викладачами.

Але тут виникла чергова проблема. Викладачі вже звикли до тієї, м’яко кажучи, своєрідної методики викладання. Одні вже «виросли» на цій методиці і іншої не знають, або не хочуть знати, деякі викладачі усвідомлюють всю порочність викладання під диктовку, але від неї не відмовляються, вона їх влаштовує. Немало й таких викладачів, яким бракує досвіду, професійних навичок, знань з сучасних методик і технології викладання економічних дисциплін.

Проте, при зростаючих потоках сучасної наукової інформації репродуктивне засвоєння студентом необхідного обсягу знань стає вже неприпустимим. Для вирішення цієї проблеми викладачу необхідно широко застосовувати весь арсенал існуючих сучасних технологій та інтерактивних методів навчання, а з метою розширення діапазону освітніх послуг варто активізувати роботу по розробці і застосуванню дистанційних програм підготовки фахівців.

Хочу привернути Вашу увагу і до такої суттєвої обставини, яка за нашою оцінкою є однією з умов входження України в Болонський процес. Мова йде про започаткування нового етапу у формуванні сучасних відносин між викладачем і студентом, а саме — забезпечення прозорості навчального процесу в самому широкому розумінні цього слова, без чого будь-які реформи втратять свій сенс.

Ця прозорість має досягається, перш за все, максимальною інформованістю студента. Доцільно видати довідники для студентів, забезпечити інформацією про Болонський процес всіх учасників навчального процесу.

Вважаємо, що студенти наших університетів вже на початку семестру повинні знати, що вони мають опанувати, що від них вимагається, якими будуть критерії оцінювання його знань, скільки балів і за що вони можуть отримати під час поточних та підсумкових контрольних заходів. Для цього на відповідних сайтах університетів слід по кожній з дисциплін навчального плану розмістити методичні матеріали, складовими яких повинні бути: перелік питань, що охоплюють зміст робочої програми дисципліни; приклади типових завдань, що виносяться на іспит; порядок поточного і підсумкового оцінювання знань з дисципліни; особливості поточного контролю знань студентів заочної форми навчання; зразок екзаменаційного білета; список рекомендованої літератури.

Знову звертаючись до власного досвіду, зазначу, що в КНЕУ по кожному з напрямів, на яких я наголошував, розроблені і реалізуються відповідні заходи:

1)реалізується цільова програма удосконалення наукової роботи;

2) з 1 вересня вводяться нові робочі навчальні плани, в яких передбачена кількість дисциплін у семестрі не більше шести;

3) з урахуванням досвіду кращих європейських ВНЗ розроблені нові робочі навчальні програми;

4) видано довідник студента з інформацією про основні засади організації навчального процесу, поточне і підсумкове оцінювання знань, порядок нарахування стипендій, ліквідацію академічних заборгованостей, наукову діяльність студентів, соціальний захист тощо;

5) постійно оновлюються сайти, на яких розміщується для студентів якомога більше інформації з організації навчального процесу;

6) більшість молодих викладачів охоплені тренінг-курсами «Сучасні методики навчання»;

7) з 1 вересня вводиться шкала оцінювання знань за системою ECTS.

На завершення зазначу, — Болонський процес не є процесом, що має ознаки певної автономії чи надбудови. Це власне те, чим мали б опікуватися щоденно незалежно від того, освячена чи ні ця важлива для освіти діяльність під назвою Болонська декларація. Далі маємо прийняти за вихідну засаду і наступне: те, що отримало назву Болонський процес, те, що характеризує його зміст — це має бути не уніфікацією європейської освіти, а її гармонізацією.

Болонський процес міг би мати й іншу назву та форми реалізації, але для нас це має означати лише одне: маємо завдяки цьому процесу набути нових конкурентних переваг, маємо досягти нового рівня конкурентноздатності наших випускників і одночасно гармонізувати нашу освіту, зробити так, щоб ми були зрозумілі Європі, а Європа була зрозуміла нам. Ті ж елементи уніфікації, які є в документах Болонського процесу маємо так вписати в практику освітньої діяльності, щоб не зашкодити вітчизняній освіті, зберегти елементи власних конкурентних переваг та приростити їх кращими надбаннями світової практики.

«Розподіл освітньо-професійної програми підготовки фахівців за модулями та змістовими модулями»

Станіслав Кравченко,

керівник відділу,

Науково-методичний центр аграрної освіти Мінагрополітики

У наказі Міністерства освіти і науки України №285 зі змінами і доповненнями (розпорядження Міністерства освіти і науки України від 5 березня 2001 року №28–Р) подано тлумачення наукових понять:

‑ змістовий модуль (вказується, що його назва формується як назва теми навчальної дисципліни, і дається його визначення) – це система навчальних елементів, поєднаних за ознакою відповідності певному навчальному об’єкту.

І далі... – «з блоків змістових модулів, назва яких формується як назва розділів навчальних дисциплін, складається навчальна дисципліна». У назві навчальної дисципліни відображається назва навчального об’єкта або узагальнена назва кількох навчальних об’єктів.

Далі рекомендовано розробникам галузевих стандартів поєднувати блоки змістових модулів в інтегровані навчальні дисципліни.

Якщо в двох останніх, сказаних мною, реченнях, після слів «навчальна дисципліна» в дужках поставити слово «модуль», а поняття «змістовий модуль» замінити на «змістову частину модуля (підмодуль)», то буде готова методика розподілу змісту навчання ОПП на модулі. Після цього слід запровадити модульні технології навчання, що передбачають розподіл кожного підмодуля на навчальні елементи. А з останніх розробити навчально-методичне забезпечення самостійної підготовки студента (пояснення, поради, джерела інформації, алгоритми розв’язання завдань, тести для самоконтролю тощо). Таке забезпечення навчального процесу не менш важливе, ніж розподіл змісту навчання на модулі. Як відомо, воно є засобом забезпечення якості вищої освіти, мобільності всіх категорій навчання, їх конкурентоздатності.

Таким чином, на наш погляд, галузеві стандарти вищої освіти не тільки не зайві (як дехто запевняє) під час підготовки України до входження у Болонський процес, а є своєрідним плацдармом, його науково-методичним та інформаційно-змістовим забезпеченням такого входження. З цього, і ряду інших нормативних питань, Україна, на наш погляд, випереджає інші європейські держави.

Робочі групи підготовки галузевих стандартів вищої освіти напрямів аграрної галузі провели максимально можливу інтеграцію дрібних навчальних дисциплін у більш крупні (тобто модулі). Хоча з боку завідувачів окремих кафедр була і залишається значна протидія цьому інтеграційному процесу. Бо кожен викладач, тим більше завідувач кафедри, звик відчувати себе повновладним господарем навчальної дисципліни, а це відсутнє за модульних технологій.

Наведемо приклад розподілу робочою групою змісту навчання циклу професійної та практичної підготовки бакалаврів з напряму 1301 «Агрономія» на модулі.

З таблиці 1 бачимо, що зміст навчання зазначеного циклу підготовки розподілено на 16 модулів.

Знаючи обсяг навчальної роботи студента з цих модулів, виражений в академічних годинах, а також ціну 1 кредиту ECTS (36 академічних годин), можна визначити обсяг модуля в кредитах ECTS, що і показано в таблиці.

Таблиця 1

РОЗПОДІЛ ЗМІСТУ навчання циклу професійної і практичної підготовки бакалаврів з напряму «агрономія» на модулі та виділення їм кредитів ects

№ п/п	Назва модуля	Обсяг
		академічних годин	кредитів ECTS *
1	Фізіологія рослин з осн. біотехнології	135	4,0
2	Ґрунтознавство з осн. геології	162	4,5
3	Шкідники с.-г. культур	135	4,0
4	Хвороби с.-г. культур	135	4,0
5	Землероб. з осн. наук. дослід.	162	4,5
6	Рослин. з осн. програмування врожаю	189	5,0
7	Захист рослин	108	3,0
8	Агрохімія	189	5,0
9	Плодівництво	108	3,0
10	Овочівництво	108	3,0
11	Селекція та насінництво	108	3,0
12	Осн. механізації, електрифікації та автоматизації с.-г. виробництва	216	6,0
13	Осн. стандартизації, технології зберігання та первинної переробки продукції	162	4,5
14	Осн. тварин. та бджільництва	81	2,0
15	Осн. підприємницької діяльності	270	8,0
16	Технологічна та професійна практики	1080	30,0
Всього за циклом		3348	93,5

* Ціну 1 кредиту ECTS прийнято за 36 акад. год.

Кожен модуль (навчальна дисципліна) розподіляється на підмодулі (змістова частина модуля), визначається їх значення у формуванні знань та умінь з модуля, розробляється, зазначене раніше, детальне навчально-методичне забезпечення самостійної роботи студента, проводяться проміжна та підсумкова атестації за схемою, що наведена в табл. 2 і 3.

Таблиця 2

ОРІЄНТОВНИЙ РОЗПОДІЛ КРЕДИТІВ ECTS за підмодулями (змістовими частинами модуля) та схема оцінювання знань і умінь студента з модуля (інтегр. навчальної дисципліни) «агрохімія»

№ під-модуля	Назва підмодуля (змістової частини модуля)	Обсяг навч. роб. студ., акад. год кредита ECTS*	Знач. підмодуля у формуванні знань та умінь, %	Оцінювання підмодуля, модуля, бали (Табл. 3)
1	Хімічний склад, якість врожаю та живлення рослин. Методи управління ними	24 0,6	10	80
2	Властивості ґрунтів у зв’язку із живленням рослин. Методи визначення та управління якістю ґрунтів	24 0,6	10	92
3	Добрива та умови ефективного і екологічно безпечного їх використання	60 1,7	35	66
4	Виконання та захист курсової роботи	27 0,7	10	71
5	Складання іспиту	27 0,7	20	85
6	Навчальна практика з агрохімії	27 0,7	15	60
Підсумкові значення показників з модуля (дисципліни)		189 5,0	100	76

* Обсяг кредиту ECTS прийнято за 36 акад. год.

З таблиці 2 бачимо, що зміст навчання модуля «Агрохімія» розділено на 6 підмодулів, визначено за кожним із них обсяг навчальної роботи студента у кредитах ECTS, їх значення у формуванні знань та умінь, наведено результати проміжної та підсумкової атестації.

Варіанти оцінювання знань та умінь за 100-бальною шкалою та шкалою ECTS наведено у таблиці3.

Перша колонка – оцінка за шкалою ECTS, друга колонка – масова частка студентів, що пройшли атестацію і віднесені до цієї номінації (категорії) оцінювання, третя колонка – визначення назви результатів оцінювання за шкалою ECTS і четверта колонка – відповідність номінацій (категорій) 100-бальної шкали шкалі ECTS.

Таблиця 3

ВАРІАНТИ ОЦІНЮВАННЯ

ECTS - оцінка	Кількість студентів, %	Визначення назви оцінювання за шкалою ECTS	За 100 бальною шкалою (як приклад)
A	10	відмінно	90-100
B	25	дуже добре	75-89
C	30	добре	60-74
D	25	задовільно	40-59
E	10	достатньо для виконання мінім. вимог з модуля	30-39
FV	–	недостатньо: потрібна додаткова робота без повторного вивчення модуля	15-29
F	–	недостатньо: потрібна значна додаткова робота (повторне вивчення модуля)	< 15

«Планування навчального процесу в умовах кредитно-модульної системи підготовки фахівців»

Олег Потап,

доцент кафедри,

Національна металургійна академія України, м. Дніпропетровськ

В Національній металургійній академії України, яку я тут представляю, до педагогічного експерименту в наступному навчальному році будуть залучені майже 500 студентів першого курсу, що навчаються за напрямами «Металургія» (7 спеціальностей) та «Автоматизація і комп’ютерно-інтегровані технології» (1 спеціальність).

У лютому наказом ректора було створено робочу групу, яка, на нашу думку, досить ефективно спрацювала. І сьогодні ми можемо впевнено казати, що починаємо експеримент «з відкритими очима», зробивши усі необхідні організаційні заходи, маючи детальну уяву про те, що і як слід робити.

Ми формулювали задачу таким чином. Необхідно скористатись можливостями, що їх дає експеримент, для суттєвого поліпшення якості підготовки фахівців-металургів й реального наближення сутнісного змісту освіти до рівня провідних європейських ВНЗ. При цьому слід враховувати як основні положення КМСОНП та європейської системи перезарахування кредитів (ECTS), так і вимоги української нормативної бази у сфері освіти. Вводячи новації, бажано у максимальній мірі, наскільки це можливо, дотримуватись тих засад, на яких вітчизняна освіта базувалась досі, оскільки багато з них вдаються не тільки звичними, але й досить зручними з огляду на планування навчального процесу. Тим більше, що Болонська конвенція, як відомо, проголошує прихильність до збереження своєрідності змісту і форм викладання освітніх програм, а, отже, і національної та місцевої академічної автономії.

Вважаючи, що наш доробок може стати на користь іншим, ми сьогодні пропонуємо для використання усім зацікавленим цілісну систему заходів з впровадження кредитно-модульної системи організації навчання, яка

- по-перше, сприяє підвищенню якості і забезпечує дійсне наближення змісту підготовки фахівців до європейського рівня;

- по-друге, повною мірою відповідає базовим положенням КМСОНП та ЕСТS;

- по-третє, враховує усі існуючі вимоги вітчизняної системи освіти;

- по-четверте, легко пристосовується до існуючих відпрацьованих методів планування навчального процесу у вищих навчальних закладах України.

Усі наведені кількісні показники в цій системі визначаються діючими нормативами, є результатом арифметичних розрахунків, або виходять з простих логічних міркувань.

Перед усім слід визначитись з кредитами ECTS та їх співвіднесенням з кредитами освітянської системи України, бо саме від цього у визначальній мірі залежить обсяг подальшої роботи з приведення системи навчання у відповідність до вимог КМСОНП.

Наша освітянська система визначає кредит як обсяг навчального матеріалу, який може бути засвоєний студентом протягом 54 годин навчального часу (сума годин аудиторної та самостійної роботи студента за тиждень). Така прив’язка тривалості українського освітянського кредиту (кр.у.) до тривалості навчального тижня, яку всі ми вже досить добре засвоїли і до якої звикли, вдається дуже зручною з огляду на планування навчального процесу.

ЕСТS, як відомо, передбачає, що еквівалентом одного року навчання за денною формою є 60 кредитів. Вказується також, що тривалість одного єврокредита (кр.є.) відповідає у різних країнах 25-30 годинам навантаження студента. (Зауважимо, що йдеться не про академічні, а про астрономічні години.)

Виходячи з наведеного, вдається за доцільне прийняти як вихідний норматив відповідність одного єврокредиту 36 академічним годинам (27 астрономічним годинам), тобто встановити співвідношення.

1 кр.є.= 2/3 кр.у.

З подальшого випливе, що саме таке співвідношення є оптимальним, якщо тільки не єдино можливим.

Далі природно отримуємо необхідну тривалість навчального року у тижнях (або у кр.у.), яка становить 60 кр.є. ´ 2/3 = 40 кр.у., що цілком укладається у діючий норматив, за яким тривалість навчання протягом календарного року не повинна перевищувати 44 тижнів (у НМетАУ вона складала дотепер 41-42 тижні).

На рис.1 наведено рекомендований графік навчального процесу підготовки бакалаврів, за яким загальна тривалість підготовки становить 3,5 роки, а за вилученням часу канікул – 144 кр.у. (216 кр.є).

Якщо (рис.2) вилучити з цього обсягу підготовки час, який відводиться на вивчення дисциплін гуманітарно-економічного циклу – 24 кр.у (36 кр.є), отримаємо загальний час бакалаврату 120 кр.у. (180 кр.є).

Таким чином, 3,5-річний термін бакалаврату дає змогу водночас витримати вимоги ЕСТS з тривалості підготовки фахівців 1-го рівня (180 кр.є.) та в повному обсязі зберегти у вітчизняних навчальних планах гуманітарний цикл.

Рис. 1.

За таким підходом присутність гуманітарного циклу в програмі підготовки бакалаврів являє національну відмінність освітньої системи України. Його вивчення є обов’язковим лише для громадян України. Іноземні ж студенти мають змогу отримати в Україні повний обсяг бакалаврської підготовки за вимогами EСТS без гуманітарного циклу.

Рис.2.

Наступне питання, яке має бути розв’язаним для планування навчального процесу в умовах КМСОНП, – облік кредитів з кожної навчальної дисципліни з урахуванням сесійного часу.

ЕСТS, як відомо, не передбачає обов’язкових сесій. Можливо, у майбутньому сесії, як такі, зовсім зникнуть з навчального процесу. Проте, негайно вилучати їх мабуть зарано і недоречно. Слід залишити студентам можливість доздати академічні борги або покращити свої показники, що отримані за результатами складання окремих модулів протягом семестру.

На рис.3 наведено приклад розподілу навчального часу між окремими дисциплінами з урахуванням сесійного часу.

Рис.3.

За такою схемою тривалість одного семестру становить 10 кр.у. (15 кр.є.). Час, що витрачається на підготовку та складання контрольних заходів (дотеперішній сесійний час), розподіляється між окремими дисциплінами пропорційно їхньому обсягу. Він становить 25% загального обсягу дисципліни і в навчальних програмах враховується як складова самостійної роботи.

Зауважимо, що при цьому час вивчення будь-якої дисципліни протягом семестру без урахування контрольних заходів дорівнює такій кількості академічних годин, яка є кратною 27 годинам (1/2 кр.у.) Тобто процедура складання навчальних планів в умовах КМСОНП майже не відрізняється від існуючої. Приклади розподілу навчального часу на вивчення окремих дисциплін в залежності від їхнього обсягу наведені в табл.1.

Звертає на себе увагу й те, що тепер частка самостійної усюди є близькою (але не перевищує) 2/3 загального обсягу навчальної дисципліни.

Таблиця 1

Приклади розподілу часу на вивчення дисциплін

в залежності від їхнього обсягу

Загальний обсяг дисципліни кр.є.	Загальний обсяг дисципліни год.	Розподіл часу				Частка самост. роботи, %
		Самост. робота з підготовки та складання модулів або іспитів, год.	Навантаження в період теоретичного навчання, год.
			Разом	в тому числі
				ауд. заняття	самост. робота
1	36	9	27	16	11	56
2	72	18	54	32	22	56
3	108	27	81	40	41	63
4	144	36	108	48	60	67
5	180	45	135	72	63	60
6	216	54	162	80	82	63
7	252	63	189	96	93	62
8	288	72	216	112	104	61
9	324	81	243	120	123	63
10	360	90	270	136	134	62

Далі ми маємо перейти до планування окремої дисципліни, тобто визначитись з розподілом відведених на її вивчення годин між різними видами навчальної роботи студента.

Вирішення цієї задачі неможливе без визначення співвідношення між заліковими модулями (тобто змістовими одиницями дисципліни) та кредитами (кількісною мірою студентської роботи). Після тривалого аналізу ми прийшли до висновку, що є певний сенс в тім, щоб на один кредит припадав один змістовий модуль. Тоді однозначно може бути визначена кількість заходів поточного контролю з кожної дисципліни: вона має дорівнювати кількості кредитів. Менша кількість контролів не дасть змоги оцінювати та зараховувати кожний модуль, а більша – призведе до перевантаження студентів і викладачів.

Описаний підхід дозволив нам визначити чіткі нормативи обчислення самостійної роботи студентів, як наведені в табл.2.

Приклади можливого розподілу часу самостійної роботи для дисциплін різного обсягу, які складені за наведеними нормативами, ілюструють рис.4 та рис.5.

Рис. 4.

Рис. 5.

Таблиця 2

Нормативи обліку самостійної роботи студентів

Вид роботи		Навантаження, год.
1.	Опрацювання лекційного матеріалу	0,5 год./1 ,0 год. ауд. заняття
2.	Підготовка до лабораторних робіт
3.	Підготовка до практичних занять
4.	Підготовка до семінарів	1 год./1 год. семін.
5.	Підготовка та складання екзаменів, контрольних робіт, тестування, підготовка рефератів та т.ін.	9 год./1 кр.є.
6.	Виконання індивідуальних завдань	12 год./1 інд.завд.
7.	Виконання курсових проектів (робіт)	36 год. / 1 пр. (роб.)
8.	Опрацювання окремих розділів програми, які не викладаються на лекціях	3 год./1 год. лекції, яка передбачається

На завершення торкнемося питання про організацію контролю знань студентів в умовах КМСОНП.

Відтепер цей контроль має стати більш регулярним. Адже кожний заліковий модуль необхідно оцінити за 12-бальною шкалою та зарахувати його студентові, якщо отримана оцінка становитиме не менше 4 балів.

За оцінками зарахованих модулів, які вивчались протягом семестру, студент автоматично отримує диференційований залік, оцінка з якого є середньою оцінкою відповідних залікових модулів.

Якщо оцінка диференційованого заліку не влаштовує студента (а вона впливатиме на призначення стипендії), він може підвищити її, склавши семестровий екзамен. Тобто екзамени не є обов’язковими, вони складаються за власним бажанням студента. При цьому екзаменаційна оцінка є остаточною, навіть якщо вона буде меншою за оцінку заліка.

Чотирисеместровий графік навчання виявився тут дуже зручним. Будь-який семестр триватиме рівно 10 тижнів, що відповідає 15 кредитам. Аудиторне навчання розраховане на 8 тижнів, а два тижня, що залишились, мають бути використані для контрольних заходів, пов’язаних зі складанням матеріалу залікових модулів. До кінця 9-го тижня усі модулі мають бути складеними. Протягом 9-го тижня проводяться останні контрольні заходи, а також аудиторні заняття, які компенсують витрати аудиторного часу на підсумковий контроль з модулів, що відбувався у попередні 8 тижнів. Останній 10 тиждень семестру призначається для складання екзаменів та боргів з окремих залікових модулів.

Обмаль часу не дає змоги зупинитись на інших питаннях впровадження КМСОНП, як то:

§ трансформація оцінок у шкалу ECTS,

§ формування структурно-логічної схеми підготовки,

§ організація рейтингової системи,

§ забезпечення варіативної частини навчальної програми тощо.

Скажу лише, що ми маємо певні доробки і готові поділитись ними з усіма, кого це цікавить.

«Індивідуальна та самостійна робота студентів

в умовах кредитно-модульної системи

організації навчального процесу»

Василь Грубінко,

перший проректор

Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

В даний час методологією процесу навчання та, відповідно, оцінювання знань студента, визначено його переорієнтацію з суто лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму.

Означений принцип повністю узгоджується із тенденціями, закладеними у підходах організації навчання та оцінки знань студентів за принципами ECTS. Нагадаємо, що ідеологією сучасної освіти є зміна технології від «вбивання знань» до організації самоосвіти студента.

Нинішня традиційна система навчання виникла в умовах інформаційного дефіциту та обмежених джерел інформації. Тому педагог виконував, передовсім, роль найважливішого, а інколи єдиного, джерела навчальної інформації та практичного досвіду. Стереотипно, оскільки суб’єктом навчального процесу є студент, в контексті традиційних технологій навчання студент – об’єкт сприйняття інформації та її засвоєння. Звідси стереотип планування навчального процесу: більше аудиторних годин – більше донесеної лектором інформації. Сучасний стан інформаційного забезпечення суть лекції звів до консультативно-оглядового означення проблеми і аналізу можливих напрямків її вирішення. Вирішення ж проблеми – за студентом. Безглуздо диктувати конспект замість того, що б сказати де і що читати, та як підійти до розуміння прочитаного. В такому випадку докорінно змінюється суть екзамену. Сьогодні на них переважна більшість наших викладачів перевіряє не знання, а пам’ять студента. Володіння студентом аналітичними здібностями, здатністю знаходити й обробляти інформацію, уміння висловлювати і відстоювати свої думки на іспиті зустрічаються не часто. Тому слід екзамен перетворити з переліку питань у формі білету на обговорення наукової проблеми, до розмови з якої студент, крім семінарів, виконав семестрове(курсове) творче завдання, консультації з якого отримував у викладача протягом семестру.

Усі світові та пропоновані останнім часом національні стандарти в основу навчання ставлять самостійну, творчу роботу того, хто навчається. На цьому принципі базуються і новітні, включно інформаційні, технології навчання. Як показують різного роду моніторинги, часто причиною неуспішності студента в сучасних умовах соціально-економічного, політичного, психологічного та побутового перевантаження є його невміння організувати свою навчальну діяльність поруч із соціальною та побутовою зайнятістю. Тому завданням нинішнього дня для педагога є допомогти студентові в організації навчальної і інших видів діяльності та чітко розмежувати та видів навчальних робіт, які виконуються в аудиторії та у позааудиторний час.

В навчальних планах спеціальностей все чіткіше реалізується тенденція до скорочення аудиторних годин та збільшення кількості годин, які відводяться на самостійну роботу студента. За нормативними вимогами Міносвіти і науки України (Додаток 1 до наказу Міносвіти і науки № 285 від 31.07.1998 р. «Комплекс нормативних документів для розробки системи стандартів вищої освіти») на самостійну роботу повинно відводитися 50-60% навчального часу. У структурі навчального навантаження студента за системою ECTS індивідуальна робота також розглядається як один із основних компонентів освіти і повинна займати близько половини його навчального навантаження.

Для прикладу пропонуємо розглянути розподіл годин кредиту для курсу «Вища освіта України і Болонський процес»:

Таблиця 1.

Орієнтовна структура залікового кредиту курсу

Тема	Лекції		Семінарські та практичні заняття	Самостійна робота	Індивідуальна робота
Змістовий модуль I. Європейська освітня інтеграція
1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами.	1		1	1	Проект (структурно-логічна схема; навчальний план; структура залікового кредиту курсу, індивідуальний навчальний план студента тощо)
2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки.	1			1
3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу.	1			2
4. Основні завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти.	1			2
Модуль II. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу
5. Європейська система перезарахування кредитів ECTS.		2	1	2
6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України.		2	2	2
7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ВНЗ України.		2	4	2
Усього годин		10	8	12	6

Примітка: Співвідношення кількості годин аудиторних занять та індивідуальної і самостійної роботи може також становити 60% до 40% або 40% до 60% залежно від змісту курсу.

Кредити ECTS передбачають всі види роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практична робота, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота - в бібліотеці чи вдома, екзамени, дипломний проект, кваліфікаційну роботу і виробничу практику чи інші види діяльності, пов'язані з оцінюванням. ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.

Рис. 1. Загальна схема структури навчального курсу з точки зору ECTS:

Таблиця 2.

Модульна структура навчальної діяльності студента

Зміст та структура залікового кредиту	Модуль І	Аудиторна робота	Складається із декількох змістовних модулів: ЗМ1+ЗМ2+ЗМ3+..ЗМп	Лекції
				Практичні (семінарські, лабораторні)
				Консультації
				Контрольні заходи (модульний контроль, залік, екзамен)
	Модуль ІІ	Індивідуальна робота	ЗМ1і	Робота в лабораторіях (кабінетах) у позанавчальний час
			ЗМ2і	ІНДЗ
	Модуль ІІІ	Самостійна робота	ЗМ1с	Робота в інформаційних мережах
			ЗМ2с	Опрацювання додаткової літератури
	Модуль ІV		Курсова, кваліфікаційна робота
	Модуль V - V І		Практики	Педагогічна
				Виробнича
	Модуль VІІ	Наукова робота	ЗМ1н	Публікації
			ЗМ2н	Участь у конференціях
			ЗМ3н	Участь в олімпіадах
			ЗМ4н	Участь в інших конкурсах, отримання грантів тощо
	Модуль VІІІ		Інші види робіт

Чим заповнити таку кількість годин і як надати їм оціночної вагомості?

Традиційно вважається, що студент в цей час повинен самостійно опрацьовувати конспекти лекцій, літературу до тем, що виносяться на практичні і семінарські заняття, самостійно складати конспекти з тем, які виносяться на самостійне вивчення, виконувати реферати тощо. Останнім часом форми такої роботи урізноманітнилися пошуком інформації в системі Інтернет, виконанням найпростіших завдань на комп’ютерній техніці. Однак, в усіх випадках ми маємо справу з виключно інформаційно-пошуковими формами роботи, суть яких зводиться до чисто технічної роботи, а факт існування звіту визнається як фактор успішного засвоєння опрацьованого матеріалу. Такі завдання не вимагають навіть глибокої систематизації, не те, що творчого осмислення, конструювання, моделювання. Дані форми роботи практично не оцінюються, бо передбачається врахування їх результатів у оцінці знань, здобутих студентом під час їх виконання. Проте, відомо, що ефективність такого роду самостійної роботи є надто низькою і ретельно виконує її лише частина, як правило, встигаючих студентів.

Творча (евристична), наближена до наукового осмислення і узагальнення робота можлива лише як результат організації самостійного навчання з обов’язковою присутністю в ній цілепокладання та його досягнення за допомогою ефективних технологічних схем самоосвіти. Крім того, така робота повинна бути індивідуалізованою з врахуванням рівня творчих можливостей студента, його навчальних здобутків, інтересів, навчальної активності тощо.

Пошук практичної реалізації такого принципу навчання привів нас до ідеї використання в навчальному процесі індивідуальних навчально-дослідних завдань.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (надалі ІНДЗ) є видом позааудиторної самостійної роботи студента навчального, навчально-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується в процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується разом із складанням підсумкового іспиту чи заліку із даної навчальної дисципліни.

Мета. Самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи.

Зміст. ІНДЗ – це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, одержаних в процесі лекційних, семінарських, практичних та лабораторних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

Структура (орієнтовна):

- вступ – зазначається тема, мета та завдання роботи і основні її положення;

- теоретичне обґрунтування – виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;

- методи (при виконанні практичних, розрахункових, моделюючих робіт) – вказуються і коротко характеризуються методи роботи;

- основні результати роботи та їх обговорення – подаються статистичні або якісні результати роботи, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз тощо;

- висновки;

- список використаної літератури.

Види ІНДЗ

- Конспект з теми (модуля) за заданим або власно розробленим студентом планом (як виняток для студентів денної форми навчання з коротких навчальних курсів та для студентів заочної форми навчання);

- Реферат з теми (модуля) або вузької проблематики (як виняток для студентів денної форми навчання з коротких навчальних курсів та для студентів заочної форми навчання);

- Розв’язування та складання розрахункових або практичних (наприклад, ситуативних) задач різного рівня з теми (модуля) або курсу;

- Розроблення теоретичних або прикладних (діючих) функціональних моделей явищ, процесів, конструкцій тощо;

- Комплексний опис будови, властивостей, функцій, явищ, об’єктів, конструкцій тощо;

- Анотація прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис, історичні розвідки тощо;

- Розроблення навчальних та діагностичних тестових завдань з шкільних навчальних курсів;

- Розроблення тематики та поурочних планів шкільних курсів та конспектів уроків.

Приклади ІНДЗ:

Навчальні дисципліни	Приклади ІНДЗ
Математика, фізика, хімія	Розв’язування та складання тематичних блоків розрахункових або евристичних задач, розробка математичних або функціональних моделей об’єктів та явищ тощо
Біологічні	Виготовлення колекцій, гербаріїв, геоботанічний опис екотонів, розробка схем сестиматизації органічного світу, розробка теоретичних функціональних моделей систем організму тощо
Валеологія, вікова фізіологія, фізичне виховання	Складання індивідуальної картки фізичного розвитку, паспорту здоров’я та схем індивідуального фізичного розвитку людини або індивідуального графіка підвищення спортивної майстерності тощо
Географічні	Розроблення структурно-функціональних схем природних та економічних комплексів, фукціональних моделей географічних процесів, складання геофізичних та економіко-географічних карт, виготовлення колекцій тощо
Інформатика	Розробка комп’ютерних програм, комп’ютерне моделювання явищ, процесів, конструкцій об’єктів дизайн, створення баз даних тощо
Історичні	Історіографічний опис, біографічні дослідження, історичні нариси, складання схем історико-політичної та історико-економічної динаміки тощо
Фахові методики	Тематичне, поурочне планування, пакети конспектів уроків різних типів, дослідження елементів передового досвіду вчителів тощо
Педагогічні	Аналіз педагогічних ситуацій, розробка плану-сценарію позаурочного навчального та виховного заходу, аналіз елементів передового педагогічного досвіду тощо
Психологічні	Складання психодіагностичних тестів, тестів контролю знань, умінь і навичок учнів, психологічної характеристики учня, тощо.

Наприклад, для курсу «Вища освіта України і Болонський процес пропонуються такі індивідуальні навчально-дослідні завдання:

1. Формування «Інформаційного пакету» (ВНЗ, факультету, спеціальності) – (за вибором).

2. Розробка структурно-логічної схеми підготовки фахівців зі спеціальності (за вибором).

3. Складання навчального плану підготовки фахівців зі спеціальності (за вибором).

4. Формування індивідуального навчального плану студента.

5. Розробка структури залікового кредиту курсу (за вибором).

6. Створення шкали оцінювання навчальної діяльності студента з курсу (за вибором).

7. Створення порівняльних схем навчальних планів, структур залікових кредитів, змістових модулів, шкал оцінювання тощо загалом або за спеціальностями і напрямами у ВНЗ різних країн Європи.

8. Вивчення діючих у Європі систем страхування якості освіти.

9. Аналіз діючих в Європі механізмів визнання еквівалентності документів про освіту.

ПОРЯДОК ПОДАННЯ ТА ЗАХИСТ ІНДЗ

1. Звіт про виконання ІНДЗ подається у вигляді скріпленого (зшитого) зошита (реферату) з титульною сторінкою стандартного зразка і внутрішнім наповненням із зазначенням всіх позицій змісту завдання (за об’ємом до 10 арк.)

2. ІНДЗ подається викладачу, який читає лекційний курс з даної дисципліни та приймає екзамен або залік, не пізніше ніж за 2 тижні до екзамену (заліку).

3. Оцінка за ІНДЗ виставляється на заключному занятті (практичному, семінарському, колоквіумі і т.п.) з курсу на основі попереднього ознайомлення викладача зі змістом ІНДЗ. Можливий захист завдання шляхом усного звіту студента про виконану роботу (до 5 хв.).

4. Оцінка за ІНДЗ є обов’язковим компонентом іспитової оцінки (диференційованого заліку, заліку) і враховується при виведенні підсумкової оцінки з навчального курсу. Питома вага ІНДЗ у загальній оцінці з дисципліни, залежно від складності та змісту завдання, може становити від 30% до 50%.

Для прикладу наведемо пропонований варіант оцінки навчальної діяльності студента при вивченні курсу «Вища освіта України і Болонський процес».

Таблиця 3.

Розподіл балів, присвоюваних студентам

Модуль 1 (поточне тестування)							Модуль 2 (ІНДЗ)	Підсум-ковий тест	Сума
Змістовий модуль I				Змістовий модуль II			40	35	100
10				15
Т1	Т 2	Т 3	Т4	Т5	Т6	Т7
2	2	2	4	5	5	5

Шкала оцінювання: 90–100 балів – відмінно (А); 75–89 балів - добре (ВС); 60–74 балів - задовільно (DE); 35–59 балів - незадовільно з можливістю повторного складання (FX); 1–34 балів - незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F).

Отже:

1. ІНДЗ ми розглядаємо як навчальний модуль, який виконується самостійно і оцінюється як частка навчального курсу з врахуванням у загальній оцінці за курс. Це надає вагомості даній роботі і робить її зміст вартісним.

2. ІНДЗ визначає зміст, технологію самостійної роботи студента та структурує її.

3. Індивідуалізація роботи студента виключає списування, дублювання видів робіт та сприяє індивідуальній відповідальності за виконану роботу.

4. ІНДЗ містить елемент пошукової, частково науково-дослідної роботи і виступає чинником залучення студента до науково-дослідницької діяльності, яка може бути продовжена через виконання курсової, дипломної, магістерської роботи тощо.

Аналіз впровадження і застосування ІНДЗ у Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка протягом двох останніх років показав:

1. Частка завдань реферативного змісту (реферат, конспект) складає до 15%, з яких об’єм 3-5 стор. мають 40% робіт, >10 стор. – 60 % рефератів, що ми вважаємо малоефективною формою, яка перевантажує студентів.

2. Збір і систематизація інформації (порівняльні таблиці) складає зміст 28% ІНДЗ.

3. Використання аналізу, конструювання, розв’язування задач, побудови схем, створення моделей, складання модуля теми (методика) тощо складає зміст 32% від всіх ІНДЗ.

4. Використання комп’ютерної техніки передбачено у 18% ІНДЗ, з яких: набір текстів - 35%; пошук інформації – 48%; розрахунки і моделювання – 17%.

5. Використання Інтернету – 48% ІНДЗ.

6. Ступінь врахування оцінки за ІНДЗ в загальній оцінці за навчальний курс:в 70% випадків враховують 10-15% оцінки за ІНДЗ; у 20% – 25-35%; більше 40% – »5%.

7. Охопленість кафедр ІНДЗ за типами: реферативні (традиційні) ІНДЗ – 25% кафедр; творчо-пошукові (евристичні) ІНДЗ – 35% кафедр; моделюючо-конструкторські – 40 % кафедр.

Загалом, введення системи ІНДЗ привело до зростання якісних показників навчальної діяльності студентів. Протягом останніх шести сесій (три навчальні роки) відмічено систематичне зростання відсотка успішності студентів університету з 88 до 96 %, а показника якості знань - з 42 до 57 %. Позитивним в ІНДЗ є не тільки активізація та організація самостійної роботи студента, але й його мобілізація на виконання навчального завдання, яке оцінюється і обов’язково впливає на підсумковий контроль. Щодо студентів заочної форми навчання, то ІНДЗ виступає як форма міжсеместрового завдання, однак не відтворюючого, а творчо-систематизованого порядку.

Однак, практика використання ІНДЗ засвідчила існування ряду проблем:

1. Стандартизація змісту завдань з різних спеціальностей і курсів.

2. Інформаційне насичення і забезпечення, особливо новітньою науковою та методичною інформацією.

3. Оцінка і ступінь її врахування у підсумковій оцінці за курс.

4.Час на індивідуальну роботу студента.

Однією із основних умов ефективного використання ІНДЗ є її науково-методичне забезпечення. Тому в нашому університеті з 1999 року для забезпечення самостійної роботи студентів діє програма впровадження інтерактивних технологій у самостійній роботі студентів. З цією метою нами розроблена методологія та запропонований механізм створення інтерактивного методичного комплексу навчальної дисципліни (ІКМЗД), який згідно з сучасними вимогами подається студенту у електронному варіанті на дискеті, СD або, найкраще, у формі інтернет-сторінки у віртуальній бібліотеці університету, що є однозначним за доступністю, або на сайті відповідної кафедри.

Віртуальний курс «Дисципліни» має бути написаний у HTML-форматі і розрахований для роботи в Internet Explorer чи Netscape Navigator. Завдяки цій програмі студент має можливість отримати весь пакет необхідної навчально-методичної літератури до курсу з доступом в окремому комп'ютерному класі, внутрішній комп’ютерній мережі університету, віртуальній бібліотеці університету (www.tspu.edu.ua/labrary) або черес систему Інтернет (www.tspu.edu.ua.). Передбачена також можливість запису цієї програми на CD-ROM носіях, або копіювання необхідних студенту матеріалів на дискету.

Структура ІКМЗД включає програму курсу; лекційний курс; семінарські заняття; модулі перевірки знань; індивідуальні навчально-дослідні завдання; терміни, які повинен засвоїти студент у ході вивчення курсу; хрестоматію; рекомендовану літературу; тести для самоконтролю; екзаменаційні питання.

Центральна сторінка проекту має надати можливість студенту вибрати необхідний напрямок для ознайомлення з навчально-методичним матеріалом програми (для прикладу подаємо структуру курсу:

ВІКОВА ФІЗІОЛОГІЯ та ШКІЛЬНА ГІГІЄНА

Робоча програма Лекції Питання винесені на самостійне опрацювання Лабораторно-практичні заняття Завдання для самостійної роботи Педагогічна практика студентів Паспорт здоров'я Теми рефератів бесід з учнями (батьками) Питання для підготовки до заліку Література Довідкова інформація (таблиці, малюнки) Перевір свої знання! (Тести)

Вікова фізіологія та шкільна гігієна вивчаються на першому або другому курсах студентами усіх факультетів денної та заочної форм навчання. Для студентів стаціонарної форми даний курс становить 1,5 кредита і включає лекційні (12-18 год.), лабораторно-практичні (12-16 год.) та ІНДЗ. Для студентів заочної форми навчання – лекційні (10-14 год.) та виконання ІНДЗ. Курс завершується складанням заліку. Завдання курсу Вікова фізіологія та шкільна гігієна полягає у наданні студентам, майбутнім вчителям, сучасних знань про вікові особливості дитячого організму для правильної організації і проведення навчальної та виховної роботи з дітьми, для розробки і проведення заходів з особистої і громадської гігієни, збереження здоров'я школярів, підтримання їх високої працездатності. Вікова фізіологія — наука, що вивчає особливості життєдіяльності організму людини в різні вікові періоди. Вона вивчає функції органів, систем органів, організму в цілому в міру його росту і розвитку, особливості цих функцій на кожному віковому етапі. Шкільна гігієна — наука, що вивчає особливості взаємодії організму дитини із навколишнім середовищем для розробки гігієнічних нормативів, вимог, стандартів, спрямованих на охорону і зміцнення здоров’я дітей і підлітків. Автори проекту: Ó Феник С.Й., Грубінко В.В., 2003

Для забезпечення реалізації програми створення ІКМЗД та практичного доступу до їх використання студентами у період 1999-2004 р.р. в університеті суттєво збільшено парк комп’ютерної техніки, який нараховує в даний час 560 ПК типу Pentium; укомплектовано 26 комп’ютерних класи; діє єдина комп’ютерна мережа (оптико-волоконний зв’язок) на 205 інформаційних порталів із забезпеченням всіх робочих місць з доступом до Інтернет (швидкість 812 кБіт/с); введено в дію програмне забезпечення для створення електронного каталогу бібліотеки університету; створюється банк текстів рідкісної та малотиражної літератури.

Поряд із організаційними заходами основною проблемою, над якою працює колектив університету, є змістовне наповнення роботи студентів і викладачів на ПК. Одним із основних напрямків діяльності в цьому напрямку є загальна комп’ютерна підготовка студентів, які переважно є випускниками сільських шкіл і практично не володіють комп’ютерною технікою на час вступу до університету. В університеті на непрофільних факультетах читається курс «Сучасні інформаційні технології у навчальному процесі» обсягом 1 кредиту. Крім того, проводиться обчислювальна практика обсягом 1 кредит. На даний час створено достатньо великі медіатеки для проведення лабораторних робіт не тільки з курсу СІТ, а й при проведенні занять із спеціальних дисциплін факультетів. Такі програми включають не тільки текстову, графічну інформацію, а й відеофрагменти частин уроків.

Організовано самостійну роботу в позаурочний час для студентів, які прагнуть поглибити свої знання з програмного матеріалу, освоїти ту чи іншу нову тему, використати персональний комп’ютер при підготовці до занять з інших предметів, написанні курсових та дипломних робіт у комп’ютерних класах та електронному читальному залі на 36 робочих місць.

На всіх факультетах впроваджено навчальний курс «Методика застосування комп’ютерної техніки при викладанні предметів шкільного курсу» – 3 кредити.

Ще одним напрямком навчально-методичної роботи, заснований на базі комп’ютерних технологій, є розробка тестових систем комп’ютерної перевірки знань. З ряду дисциплін розроблено комплекси рівневих тестів перевірки вхідних, поточних і підсумкових знань. Кафедрами видані як текстові варіанти тестів, так створено і електронні системи тестування, які розміщені у складі інтерактивних комплексів навчально-методичного забезпечення дисципліни. Для визначення рівня знань, умінь та навичок студентів-випускників створено тестові варіанти комплексних кваліфікаційних завдань трьох рівнів, які використовуються на державному екзамені з педагогіки та бакалаврських випускних екзаменах з фаху.

Зростання частки часу на самостійну роботу студента у навчальних планах спеціальностей вимагає активізації роботи з пошуку ефективних форм організації індивідуального навчання студента та його оцінки. Вважаємо, що ІНДЗ є однією з ефективних форм реалізації цих завдань.

* * *

1. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу(документи і матеріали 2003-2004 рр.)/ За ред. В.Г. Кременя. Авт. кол.:Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І..- Київ-Тернопіль: Вид. ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2004.- 147 с.

2. Підвищення ефективності вищої освіти і науки як дієвого чинника суспільного розвитку та інтеграції в європейське співтовариство/ Доповідь міністра В.Г. Кременя на підсумковій колегії Міністерства освіти і науки (27 лютого 2004 року, м. Одеса)// Освіта.- 2004 р.

3. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. Вища освіта України і Болонський процес. Навчальна програма. - Київ-Тернопіль: Вид. ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2004.- 18 с.

«Особливості формування програми навчання студентів та запровадження інституту кураторів індивідуальних програм»

Юрій РУДАВСЬКИЙ, Петро КОСТРОБІЙ,

Орест ЛОЗИНСЬКИЙ, Анатолій ЗАГОРОДНІЙ

Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів

Входження національної вищої школи в європейський освітній та науковий простір є складною та багатоаспектною задачею, яка вимагає вирішення багатьох питань як на державному рівні, так і в кожному окремому вищому навчальному закладі. Інтеграційні процеси, які відбуваються в освіті європейських країн і в першу чергу – країн-учасниць Болонської декларації, базуються на спільних вимогах цієї декларації, критеріях та стандартах національних систем вищої освіти. Вони спрямовані на суттєве підвищення конкурентоспроможності національних систем освіти та науки, на забезпечення мобільності студентів, викладачів і науковців.

Найважливішими аспектами таких інтеграційних процесів є запровадження в державах-учасницях Болонської співдружності двоступеневої (двоциклової) системи підготовки фахівців (бакалавр-магістр) та Європейська кредитно-трансферна система навчання (ECTS), що в умовах ринкової економіки дає змогу поєднати інтереси особи з інтересами суспільства. Реформування вищої освіти, яке здійснюється в нашій державі протягом останніх років, є на нашу думку, вагомою передумовою інтеграції України в європейський освітянський простір, і та робота, що проводилась в наших вищих навчальних закладах виявилась своєчасною.

Львівська політехніка однією із перших в системі вищих навчальних закладів України розпочала перехід до підготовки фахівців за ступеневою системою, передбаченою в свій час Законом України «Про освіту» та відповідними нормативними документами Міністерства освіти науки України. Цей перехід для нашого університету характеризувався такими особливостями:

1. Створенням нових освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм, побудованих за принципом «зверху-до низу», тобто від рівня магістра до рівня бакалавра, а не навпаки;

2. Запровадженням кредитного виміру навчальних дисциплін;

3. Запровадженням модульно-рейтингової системи оцінювання знань, в основу якої закладено розбиття дисципліни на навчальні модулі, можливість здачі та зарахування цих модулів в процесі навчання і визначення на підставі такої організації навчального процесу семестрового, річного та підсумкового рейтингу студента.

4. Організацією вступу абітурієнтів тільки на напрями підготовки і вибору спеціальності у певному напрямі не раніше ніж на шостому – сьомому семестрах. Підставою такого вибору є бажання студента та його підсумковий рейтинг здобутий протягом шести – семи семестрів навчання;

5. Структурною реорганізацією університету, перший етап якої передбачав зосередження окремих бакалаврських напрямів підготовки в рамках одного навчального структурного підрозділу-факультету, а другий етап – формування та організацію на базі факультетів навчально-наукових інститутів. Особливістю цієї структурної реорганізації є те, що нею передбачено наявність двох шкіл – школи бакалаврату (базова вища освіта) і школи підготовки спеціалістів та магістрів (повна вища освіта). У навчально-наукових інститутах здійснюється підготовка фахівців за певним напрямом або групою споріднених напрямів та спеціальностями, охопленими цими напрямами. Логічною передумовою такого організаційного формування була також необхідність зосередження в рамках одного навчально-наукового інституту наукових шкіл, які б відповідали напрямам та спеціальностям підготовки фахівців.

Усі ці напрацювання стали відправною точкою щодо реалізації певної моделі забезпечення академічної мобільності особи, яка навчається, гнучкості в системі підготовки фахівців з метою їх адаптації до швидкозмінних вимог національного та світового ринків праці, і, як тепер виявилось, вони тісно корелюють з принципами, закладеними в Болонській декларації 1999 року.

Як вже згадувалося, базовими принципами Болонського процесу є запровадження в національній вищій школі двоциклової системи навчання та Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECТS). Реалізація основних принципів ЕСТS в технічній освіті України передбачена кредитно-модульною системою організації навчального процесу, запровадження якої визначено наказом Міністерства освіти і науки України. Трансформація ж ступеневої системи освіти в двоциклову, необхідність якої Львівська політехніка обґрунтовувала починаючи ще з 1995 року, дасть можливість реалізувати технологічне наповнення кредитно-модульної системи організації навчального процесу як моделі ECТS для вищої школи України.

Львівська політехніка на сьогодні вже має окремі напрацювання які, на нашу думку, могли б стати основою для технологічного наповнення кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Зокрема, це створення принципово нової освітньо-кваліфікаційної характеристики, в основу якої покладено принцип – від знань, навичок, умінь, які визначаються ОКХ, до структурнологічно підпорядкованих змістових модулів магістерського циклу підготовки і формування на її основі вимог до бакалаврського циклу підготовки. На підставі ОКХ кожного з циклів здійснюється формування змістових модулів, які є основою для побудови освітньо-професійної програми як остову (ядра) напряму підготовки чи спеціальності (нормативної компоненти) так і вибіркових блоків, які формують індивідуальну освітньо-професійну програму особи, що навчається (індивідуальну траєкторію). Зауважимо, що в нашому розумінні змістовий модуль – це пойменована, цілісна, чітко структурована та відповідно удокументована у встановленній формі змістова частина підготовки фахівця, яка повинна бути засвоєна студентом за допомогою різних форм навчального процесу, включаючи і самостійне навчання студента. При цьому змістові блоки будуються на засадах кредитного виміру, що дасть змогу їхнього взаємозарахування в рамках європейської системи ECTS. Обмеженнями щодо формування індивідуальної змінної траєкторії навчання студента є, по-перше, структурно-логічна підпорядкованість змістових модулів, які визначають цю траєкторію, а, по-друге, часовий фактор та мінімальна кількість кредитів які студент має зарахувати. Приклад формування індивідуальної навчальної програми яка містить як обов’язкові, так і вибіркові блоки дисциплін і дає змогу студентові вибирати змінну траєкторію підготовки представлений на схемі. Це індивідуальна навчальна програма магістра інженерії за спеціальністю «Електромеханічні системи автоматизації та електропривід», яка містить вибіркові модулі як з автоматизації, так і з менеджменту конкретної галузі, а саме – нафтовидобутку та експлуатації нафтових свердловин.

Важливим при цьому є визначення оптимального співвідношення ніж нормативною та варіативною частинами ОПП. На думку членів робочої групи з впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу, яка створена у Львівській політехніці, це співвідношення мало б становити 70 % до 30 % на бакалаврському циклі підготовки і – 50 % до 50 % на магістерському циклі підготовки, оскільки останній має оперативно реагувати на вимоги ринку праці. При побудові індивідуального навчального плану особи, що навчається, на підставі такої структури ОПП, враховується гранична річна кількість кредитів, яка визначена Тимчасовим положенням щодо організації навчального процесу при кредитно-модульній системі підготовки фахівців, мінімальна кількість кредитів для зарахування студентові семестру навчання, структурно-логічна схема. Співвідношення між ядром і змінною траєкторією можуть бути різними для магістра інженерії та магістра наук. З огляду на те, що згідно з чинним законодавством диплом в Україні видає держава, принцип мобільності може бути реалізованим в тому випадку, коли державний стандарт поширюватиметься тільки на нормативну частину ОПП. Така технологія побудови ОКХ та ОПП та організація навчального процесу шляхом формування індивідуальних навчальних програм у Львівській політехніці вже дала нам змогу запровадити елементи мобільності як студентів, так і викладачів через укладання прямих двосторонніх угод з технічними університетами Німеччини (Ільменау, Гіссен), Канади (МакМастер та Манітоба), Австрії (Відень), Польщі (Вроцлав, Краків, Жешув). Прикладом успішної співпраці між Львівською політехнікою та Вищою технічною школою в місті Гіссен (Німеччина) є співпраця щодо підготовки фахівців з електромеханіки, яка полягає у навчанні студентів за взаємоузгодженим навчальним планом протягом 7-го і 8-го семестрів, частина якого реалізується у Львові, а частина в Гіссені. Зокрема на схемі навчального графіка приведено фрагмент навчання у 8-му семестрі, що ж до навчання в 7-му семестрі то воно повністю проходить у Гіссені. При цьому випускник отримує як український, так і німецький диплом.

Основними проблемами, які підлягають обговоренню, зокрема і на сьогоднішньому семінарі, і найшвидшого вирішення як на рівні держави, так і на рівні кожного вищого навчального закладу, на нашу думку є:

на рівні держави

1. Створення нового класифікатора професій та посад, який би відповідав як національним, так і загальноєвропейським та світовим вимогам.

2. Створення нового переліку напрямів підготовки та спеціальностей з обов’язковим їх укрупненням, бо існуючий не відповідає реальному ринку праці та вимогам Болонської декларації щодо забезпечення академічної мобільності. Забезпечення більшої автономності національних ВНЗ в питаннях вибору спеціальностей і спеціалізацій.

3. Вирішення питання формування контингенту магістерського циклу підготовки з організацією відбору претендентів (вступ до магістратури).

4. Розв’язання проблем, пов’язаних з призовом до Збройних сил України (забезпечення бронювання після закінчення бакалаврату на час вибору та переходу на магістерський цикл навчання).

5. Перегляд нормативів співвідношення кількості студентів на одного викладача згідно з якими на сьогодні формуються штати вищих навчальних закладів з урахуванням малочисельності груп, яка може виникати при формуванні індивідуальних ОПП.

6. Потрібно також визначитися щодо мінімальної кількості студентів в групі, які навчаються за конкретною змінною траєкторією. На нашу думку, якщо на програму конкретної змінної траєкторії записалося менше ніж п’ять студентів, то така програма не реалізується у ВНЗ в поточному році.

7. Вирішення проблеми оплати переходу з однієї змінної траєкторії на іншу.

8. Необхідність розробляння пакету нормативних документів щодо відрахування, поновлення та стипендіального забезпечення в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

9. Забезпечення вищих навчальних закладів ліцензованим програмним продуктом з метою побудови внутрішньої інформаційної мережі, методичного забезпечення (електронні підручники та навчальні посібники) та програмного забезпечення змістових модулів.