3. Основні напрямки реформування сільського господарства

Аграрна реформа є складовою цілісного, комплексного глобального процесу реформування суспільства і економіки держави. У цьому контексті реформування сільського господарства слід розглядати як перманентний і закономірний процес ринкової економіки.

Роль Держави, тобто роль Міністерства аграрної політики, полягає в створенні таких умов, які б забезпечили рівні умови прибуткової діяльності для всіх суб'єктів аграрного ринку.

До прийняття довгострокової програми розвитку АПК потрібно:

-- сформувати систему цінового моніторингу на аграрному ринку, який включає поняття збору, аналізу, поширення цінової інформації споживачам на внутрішньому та зовнішньому ринках, а також науково обґрунтований та реалістичний прогноз формування цін на основні види продовольства на перспективу;
-- сформувати інфраструктуру оптових ринків - товарні біржі, аукціони живої худоби та птиці, оптові плодоовочеві та продовольчі ринки;
-- сформувати інфраструктури аграрного ринку в сільській місцевості на рівні районної ланки - кооперативні агро торгові доми, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кредитні спілки, споживчі товариства, приватні сервісні бізнесові структури;
-- сприяти просуванню сільськогосподарської продукції на зовнішні ринки, в тому числі через виставки, ярмарки, із залученням потенціалу торгових представницьких місій закордоном, а також мережі Агентства з розвитку агро бізнесу;
-- мобілізувати роботу по гармонізації і сертифікації сільськогосподарської продукції з міжнародними нормами;
-- розробити і прийняти Національну програму з охорони і підвищення родючості ґрунтів, підвищення культури землеробства і впровадження екологічного землеробства;
-- ціновий моніторинг аграрного ринку;
-- удосконалити податкову систему по відношенню до сільського господарства;
-- законодавчо забезпечити впровадження кредитування села;
-- з метою забезпечення реалізації державної політики підтримки селянських (фермерських) господарств, створення стабільних фінансових умов для становлення і розвитку конкурентноспроможного приватного сектора економіки регламентувати порядок надання та використання коштів фінансової підтримки селянських (фермерських) господарств;
-- налагодити випуск недорогої, малопотужної і маневреної сільськогосподарської техніки;
-- з боку держави забезпечити контроль за якістю виготовлення техніки і запасних частин;
-- відновити і забезпечити розвиток льонарства, хмелярства, картоплярства, розвиток скотарства;
-- навести порядок з меліоративними системами, щоб вони функціонували за призначенням;
-- повернутись до інтенсивного землеробства;
-- мобілізувати роботу науково-дослідних установ в плані селекції і генетики;
-- щоб держава взяла на себе будівництво доріг, газифікацію і телефонізацію сіл і населених пунктів;
-- держава повинна компенсувати сільськогосподарським виробникам витрати на технічні роботи з культурами (вапнування, гіпсування, глибоке рихлення меліорованих земель та ін.), а також на придбання елітного насіння і племінного молодняку;
-- враховувати загальносвітові тенденції до укрупнення бізнесу, в тому числі і сільськогосподарського.

[Головна]~[Словник]~[Зміст]~[Попередня]~[Наступна]

Стан, проблеми та особливості сільськогосподарського виробництва
Розвиток підприємництва в сільському господарстві
Основні напрямки реформування сільського господарства
Контрольні запитання і завдання